чуденний

чуде́нний

чудернастий, -а, -е, діал.

Чудернацький.

Значення в інших словниках

1. чуденний — ЧУДЕ́ННИЙ, а, е, розм. Те саме, що чудерна́цький. Ось не перед добром, як я бачу, сякі-такі немазані жвертики шляються частенько уже проміж нами. Глядь лишень, щоб вони з нашого ж хворосту да не загнули нам якої чуденної карлючки (О. Бодянський).  Словник української мови у 20 томах
2. чуденний — Чуде́нний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
3. чуденний — Чуденний, -а, -е = чудернастий. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.  Словник української мови Грінченка