шильник

ши́льник

I -а, ч.

1》 Багаторічна трав'яниста болотяна рослина, що має бульбоподібне стебло з пучком шпичастих листків на верхівці.

2》 Молодий самець козулі чи оленя, роги якого мають форму шила.

II -а, ч., розм.

1》 Майстер, який виготовляє шила.

2》 заст. Шахрай.

Значення в інших словниках

1. шильник — ШИ́ЛЬНИК¹, а, ч. Багаторічна трав'яниста болотяна рослина, що має бульбоподібне стебло з пучком шпичастих листків на верхівці. Відомо близько 60 видів шильника, з них в Україні поширений один – шильник озерний (з наук. літ.). ШИ́ЛЬНИК², а, ч., розм.  Словник української мови у 20 томах
2. шильник — ши́льник 1 іменник чоловічого роду рослина ши́льник 2 іменник чоловічого роду, істота ремісник розм.  Орфографічний словник української мови
3. шильник — ШИ́ЛЬНИК¹, а, ч. Багаторічна трав’яниста болотяна рослина, що має бульбоподібне стебло з пучком шпичастих листків на верхівці. ШИ́ЛЬНИК², а, ч., розм. 1. Майстер, який виготовляє шила. Шильник берднику не товариш (Номис, 1864, № 1028). 2. заст. Шахрай.  Словник української мови в 11 томах
4. шильник — Шильник, -ка м. 1) Дѣлающій шила. Шильник берднику не товариш. Ном. № 1027. 2) шильники терти, ши́льники-мильники терти. Увиливать отъ работы. Не хоче робити, тільки шильники тре. Сквир. у. Шильники-мильники тре, а трава аж плаче. Ком. Пр. № 693.  Словник української мови Грінченка