шильник
ШИ́ЛЬНИК¹, а, ч. Багаторічна трав’яниста болотяна рослина, що має бульбоподібне стебло з пучком шпичастих листків на верхівці.
ШИ́ЛЬНИК², а, ч., розм.
1. Майстер, який виготовляє шила.
Шильник берднику не товариш (Номис, 1864, № 1028).
2. заст. Шахрай.
Словник української мови (СУМ-11)