шильник
Шильник, -ка
м.
1) Дѣлающій шила. Шильник берднику не товариш. Ном. № 1027.
2) шильники терти, ши́льники-мильники терти. Увиливать отъ работы. Не хоче робити, тільки шильники тре. Сквир. у. Шильники-мильники тре, а трава аж плаче. Ком. Пр. № 693.
Словник української мови Грінченка