іконник

іко́нник

-а, ч.

Те саме, що іконописець.

Значення в інших словниках

1. іконник — іко́нник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. іконник — ІКОНОПИ́СЕЦЬ (той, хто малює ікони), БОГОМА́З, ІКО́ННИК, ІЗОГРА́Ф заст. Коли іконописець завершував свій твір, він не знав його дальшої долі (з журналу); А, може, того Миколая малювали богомази з такого діда, як Сахрон (І.  Словник синонімів української мови