імперативний
імперати́вний
-а, -е.
1》 Який вимагає беззастережного підпорядкування, реагування, виконання; наказовий.
Імперативний мандат — обов'язковий до виконання наказ виборців своєму депутату.
2》 грам. Стос. до імперативу (у 2 знач.). Імперативна форма дієслова.
Великий тлумачний словник сучасної української мови