інтерцесія
інтерце́сія
-ї, ж.
1》 У Стародавньому Римі – право посадових осіб (магістратів) призупиняти постанови та дії інших рівних ним або нижчих посадових осіб.
2》 В цивільному праві – прийняття на себе чужого боргу, поручительства.
Великий тлумачний словник сучасної української мови