ієрогліф
ієро́гліф
-а, ч.
1》 Фігурний знак у системі ідеографічного письма, що позначає поняття, склад або звук мови.
Теорія ієрогліфів — гносеологічна концепція, за якою відчуття є не суб'єктивними образами об'єктивних речей, а лише умовними позначеннями (символами, ієрогліфами).
2》 перев. мн., перен. Про незрозумілий, нерозбірливий почерк.
Великий тлумачний словник сучасної української мови