асфальт

(грец. — що не падає)

Природний будівельний матеріал, який використовувався для захисту від вологи цокольних частин споруд в архітектурі Стародавнього Дворіччя та інших країн. Ще вживався як в'яжучий матеріал для скріплення кам'яних блоків, а також для покриття доріг (порівн. бітум). В Античності А. добувався у Мертвому морі і мав назви "жидівський клей", "іудейська смола", "гірський дьоготь". Пізніше т. зв. сірійський А. широко застосовувався у живопису як золотисто-коричнева фарба для прозорих лесувань. Зараз використовується для гідроізоляції будівель і виконання твердих шляхових покрить.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. асфальт — асфа́льт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. асфальт — Смола (земна) Словник чужослів Павло Штепа
  3. асфальт — Асфальт — àsphalt — *Asphalf – 1) тверда або в’язка речовина майже чорного кольору, природного походження або штучного виготовлення, яка утворюється з деяких нафт у результаті їх окиснення і випаровування легких фракцій. Гірничий енциклопедичний словник
  4. асфальт — -у, ч. 1》 Чорна смолиста маса природного походження або штучно виготовлена з бітуму і тонкоподрібнених мінеральних матеріалів. 2》 Шлях, тротуар, покриті цією масою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. асфальт — АСФА́ЛЬТ, у, ч. 1. Чорна смолиста маса природного походження або штучно виготовлена з бітуму і тонкоподрібнених мінеральних матеріалів. Вийду, вийду на ріг я і стану, подивлюсь на розгойдану путь, як залиті асфальтом майдани ліхтарями янтарно цвітуть (В. Словник української мови у 20 томах
  6. асфальт — (-у) ч. Словник жарґонної лексики української мови
  7. асфальт — асфа́льт (від грец. ασφαλτος – гірська смола) будівельний матеріал, суміш бітуму з тонкоподрібненими мінеральними речовинами, головним чином вапняком. Складова частина асфальтобетону. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. асфальт — Природна, чорна або коричнева застигла скловидна маса; суміш вуглеводнів, яка утворюється внаслідок вивітрювання нафти; одержують також штучним шляхом; застосовується при будівництві доріг, виробництві паперу, лаків тощо. Універсальний словник-енциклопедія
  9. асфальт — Асфа́льт, -ту, -тові, в -ті Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. асфальт — АСФА́ЛЬТ, у, ч. 1. Чорна смолиста маса природного походження або штучно виготовлена з бітуму і тонкоподрібнених мінеральних матеріалів. Вийду, вийду на. Словник української мови в 11 томах