бітум
(лат. — смола)
Чорна смола, утворена у кам'яновугільних і сланцевих породах, яка відзначалась надзвичайною водостійкістю і широко вживалась для захисту нижніх частин споруд та скріплення цеглин ще у сиву давнину (Дворіччя). Також використовувалася у скульптурі для інкрустації брів і очей, а у Стародавньому Єгипті при бальзамуванні.
Джерело:
Архітектура і монументальне мистецтво
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бітум — бі́тум іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- бітум — [б’ітум] -му, м. (на) -м'і Орфоепічний словник української мови
- бітум — -у, ч. Затверділа смола чорного кольору, основний компонент асфальту та гідроізоляції будівель. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бітум — БІ́ТУМ див. бі́туми. Словник української мови у 20 томах
- бітум — БІ́ТУМ див. бі́туми. Словник української мови в 11 томах