бітум

(лат. — смола)

Чорна смола, утворена у кам'яновугільних і сланцевих породах, яка відзначалась надзвичайною водостійкістю і широко вживалась для захисту нижніх частин споруд та скріплення цеглин ще у сиву давнину (Дворіччя). Також використовувалася у скульптурі для інкрустації брів і очей, а у Стародавньому Єгипті при бальзамуванні.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бітум — [б’ітум] -му, м. (на) -м'і Орфоепічний словник української мови
  2. бітум — БІ́ТУМ див. бі́туми. Словник української мови у 20 томах
  3. бітум — -у, ч. Затверділа смола чорного кольору, основний компонент асфальту та гідроізоляції будівель. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. бітум — бі́тум іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  5. бітум — БІ́ТУМ див. бі́туми. Словник української мови в 11 томах