1. Архітектура і монументальне мистецтво

вішап

(вірм.)

Менгір заввишки до 5 м у формі риби або з різьбленим зображеннями риби, бика. Розміщувався на берегах річок або стародавніх каналів і можливо пов'язувався з культом родючості й води. Орієнтовне датування — 2-е тис. до н. е., можливо пов'язувався з культами води і родючості. Знайдені у Вірменії, Грузії, на Північному Кавказі і в Монголії (порівн. баба, оленний камінь).

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вішап — ВІША́П, а, ч., іст. Культова кам'яна статуя на позначення божеств землі, родючості та води, поширена у II–I тис. до н. е. Уже перші наукові дослідження на початку ХХ століття виявили аналоги вішапів Вірменії на Північному Кавказі (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах