лан

Дерев'яна галерея у Стародавньому Китаї, що з'єднувала споруди або розташовувалася окремо (порівн. дянь, ге, лоу, тай, тин). Стовпи отримували багатий різьблений декор, дах покривався кольоровою черепицею.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лан — Що лан, то пан, а що розвалений тин, то селянин. Пани мають багато землі, а селяни лише старі розвалені хати. Приповідки або українсько-народня філософія
  2. лан — Поле, нива; (діяльність) Р. галузь, сфера. Словник синонімів Караванського
  3. лан — ЛАН¹, у, ч. 1. Безліса рівнина, рівний, широкий простір; поле. — Ой тумане, тумане — Мій латаний талане! Чому мене не сховаєш Отут серед лану? (Шевч., І, 1951, 310); — Для одного мало оцих ланів, степів безкраїх?.. Словник української мови в 11 томах
  4. лан — Лан, -ну м. 1) Мѣра пахатной земли отъ 10 до 30 десятинъ приблизительно. Дарує тобі два лани жита. Чуб. III. 370. 2) Поле, нива. Ходім на лан жито жати. Шевч. Тихесенько вітер віє, степи-лани мріють. Шевч. 219. сонце на лану. Словник української мови Грінченка
  5. лан — ЛАН¹, у, ч. 1. Безліса рівнина, рівний, широкий простір; поле. – Ой тумане, тумане – Мій латаний талане! Чому мене не сховаєш Отут серед лану? (Т. Шевченко); – Для одного мало оцих ланів, степів безкраїх?.. Словник української мови у 20 томах
  6. лан — I -у, ч. 1》 Безліса рівнина, рівний, широкий простір; поле. || без додатка, який, чого. Великий безлісий простір оброблюваної землі. || Ділянка оброблюваної землі, яка має певні межі. 2》 заст. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. лан — ГА́ЛУЗЬ (окрема частина, сторона фізичного або духовного життя, діяльності людини чи суспільства), ДІЛЯ́НКА, СФЕ́РА, ПО́ЛЕ, НИ́ВА, ЦА́РИНА, ФРОНТ, ЛАН, АРЕ́НА книжн., ПО́ПРИЩЕ книжн., рідко. Словник синонімів української мови
  8. лан — Лан, -ну; лани́, -ні́в, по -на́х Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. лан — лан 1 іменник чоловічого роду грошова і вагова одиниця лан 2 іменник чоловічого роду поле Орфографічний словник української мови
  10. ЛАН — • "ЛАН" - вид-во. Засн. 1909 у Києві О. Грушевським. Випускало дві серії: "Науково-популярну бібліотеку" (для дорослих) і "Дитячу бібліотеку". У першій, зокрема, вийшли книжки "Життя рослин" Ю. Сірого, "Дикі люди" Ю. Будяка, "Богдан Хмельницький"... Українська літературна енциклопедія
  11. лан — див. Земля Словник синонімів Вусика
  12. лан — 1. давня назва одиниці земельної площі; франконський л. 23-28 га, хелмінський л. у Польщі 16,8 га; осн. мірило селянських повинностей; з XVI ст. також під назвою волока; 2. поле, нива. Універсальний словник-енциклопедія