1. Словник української мови в 11 томах

лан

ЛАН¹, у, ч.

1. Безліса рівнина, рівний, широкий простір; поле.

— Ой тумане, тумане — Мій латаний талане! Чому мене не сховаєш Отут серед лану? (Шевч., І, 1951, 310);

— Для одного мало оцих ланів, степів безкраїх?.. — думають одрадяни, вертаючись додому (Мирний, IV, 1955, 243);

У ніч, у млу, у біль, у дикий лан Летіло непідковане копито (Ю. Янов., V, 1959, 63);

// без додатка, який, чого. Великий безлісий простір оброблюваної землі.

І там степи, і тут степи, Та тут не такії, Руді, руді, аж червоні, А там голубії. Зеленії, мережані Нивами, ланами. Високими могилами. Темними лугами (Шевч., II, 1963, 64);

Вже сонце котилось до темного бору І в теплім промінні купало І ярі лани, і веселую гору (Л. Укр., І, 1951, 345);

По один бік дороги милував очі безконечний лан озимини (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 9);

// Ділянка оброблюваної землі, яка має певні межі.

Як тільки хліб поспів, так зараз від усякого двора вийшло по женцю і в один день увесь лан Тихонів і зжали, і пов’язали, і у копи поклали (Кв.-Осн., II, 1956, 148);

Христине серце не б’ється мов, а стиха токоче: очі бігають з ниви на ниву, з одного лану на другий (Мирний, III, 1954, 105);

Ти із ланкою своєю.. боліла серцем і душею.., щоб лан-ділянку вберегти від бід-напастей десяти: від приморозків запізнілих, від довгоносика того… (Гонч., Вибр., 1959, 322);

*Образно. Любові й віри невмирущі зерна Поет посіяв на лану своїм (Рильський, II, 1960, 273).

2. заст. Ділянка оброблюваної землі в межах 10-30 десятин як міра площини.

Дарує тобі два лани жита (Чуб., III, 1872, 370);

Широке, розлоге поле, та не людське воно, а панське. Люди не мають ланів, у них все різи (Коцюб., І, 1955, 110).

3. чого, який, рідко. Простір, у межах якого відбувається певна дія.

Не зітхай так безнадійно. Скорбних уст не замикай, Рук не складуй ще подвійно, З лану битви не тікай (Граб., І, 1959, 62);

// перен. Галузь, сфера діяльності.

Гуртом же, вкраїнці, до лану освіти. Щоб вихід пошвидше знайти (Граб., І, 1959, 154);

На ратному полі і на трудовому лану.. завжди йшли опліч ці народи-брати (Рильський, III, 1956, 7).

ЛАН², а, ч.

1. У Китаї та Кореї — одиниця виміру маси.

2. Стара китайська грошова одиниця.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лан — лан 1 іменник чоловічого роду грошова і вагова одиниця лан 2 іменник чоловічого роду поле Орфографічний словник української мови
  2. лан — Поле, нива; (діяльність) Р. галузь, сфера. Словник синонімів Караванського
  3. лан — див. Земля Словник синонімів Вусика
  4. лан — I -у, ч. 1》 Безліса рівнина, рівний, широкий простір; поле. || без додатка, який, чого. Великий безлісий простір оброблюваної землі. || Ділянка оброблюваної землі, яка має певні межі. 2》 заст. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. лан — ЛАН¹, у, ч. 1. Безліса рівнина, рівний, широкий простір; поле. – Ой тумане, тумане – Мій латаний талане! Чому мене не сховаєш Отут серед лану? (Т. Шевченко); – Для одного мало оцих ланів, степів безкраїх?.. Словник української мови у 20 томах
  6. лан — Що лан, то пан, а що розвалений тин, то селянин. Пани мають багато землі, а селяни лише старі розвалені хати. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. ЛАН — • "ЛАН" - вид-во. Засн. 1909 у Києві О. Грушевським. Випускало дві серії: "Науково-популярну бібліотеку" (для дорослих) і "Дитячу бібліотеку". У першій, зокрема, вийшли книжки "Життя рослин" Ю. Сірого, "Дикі люди" Ю. Будяка, "Богдан Хмельницький"... Українська літературна енциклопедія
  8. лан — 1. давня назва одиниці земельної площі; франконський л. 23-28 га, хелмінський л. у Польщі 16,8 га; осн. мірило селянських повинностей; з XVI ст. також під назвою волока; 2. поле, нива. Універсальний словник-енциклопедія
  9. лан — ГА́ЛУЗЬ (окрема частина, сторона фізичного або духовного життя, діяльності людини чи суспільства), ДІЛЯ́НКА, СФЕ́РА, ПО́ЛЕ, НИ́ВА, ЦА́РИНА, ФРОНТ, ЛАН, АРЕ́НА книжн., ПО́ПРИЩЕ книжн., рідко. Словник синонімів української мови
  10. лан — Лан, -ну; лани́, -ні́в, по -на́х Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. лан — Дерев'яна галерея у Стародавньому Китаї, що з'єднувала споруди або розташовувалася окремо (порівн. дянь, ге, лоу, тай, тин). Стовпи отримували багатий різьблений декор, дах покривався кольоровою черепицею. Архітектура і монументальне мистецтво
  12. лан — Лан, -ну м. 1) Мѣра пахатной земли отъ 10 до 30 десятинъ приблизительно. Дарує тобі два лани жита. Чуб. III. 370. 2) Поле, нива. Ходім на лан жито жати. Шевч. Тихесенько вітер віє, степи-лани мріють. Шевч. 219. сонце на лану. Словник української мови Грінченка