лан

ГА́ЛУЗЬ (окрема частина, сторона фізичного або духовного життя, діяльності людини чи суспільства), ДІЛЯ́НКА, СФЕ́РА, ПО́ЛЕ, НИ́ВА, ЦА́РИНА, ФРОНТ, ЛАН, АРЕ́НА книжн., ПО́ПРИЩЕ книжн., рідко. У результаті значно зрослих масштабів виробництва та посилення взаємозалежності всіх галузей економіки серйозно підвищуються вимоги до планування (з журналу); — Ви, певне, знайомі з профілем нашого інституту і, мабуть, облюбували собі якусь з його наукових ділянок? (І. Ле); Мої мрії у виборі майбутньої професії літали у сфері архітектури, живопису, мореплавства, далекого плавання, розведення риб і учителювання (О. Довженко); Сьогодні моє свято. Найбільше в моєму житті. 55 років скромної праці на літературному полі (О. Кобилянська); Понад сорок літ трудився Лисенко на ниві української музики (М. Колесса); — Ви своє зробили — розбудили у людей уяву, надію. Місія ваша на цьому кінчається, починається моя царина (М. Чабанівський); Романенко.. напівжартівливим тоном спитав: — Ну, як же діло йде на молочному фронті? (С. Журахович); Гуртом же, вкраїнці, до лану освіти, щоб вихід пошвидше знайти. Прокиньмось від рабства, зневолені діти (П. Грабовський); Голодностепська проблема — це арена колосальних можливостей для інженерів, щоб прикласти свої знання та досвід (І. Ле); — Слава, вона напочатку кожному з нас потрібна, коли людина робить перші кроки на тому чи іншому поприщі (І. Цюпа).

ПО́ЛЕ (рівний великий безлісий простір), ЛАН, ПОЛІ́ВКА діал.; ОПІ́ЛЛЯ (в оточенні лісів). Розкинулось, аж до самого небосхилу розляглося засипане снігом поле (М. Коцюбинський); Тихесенько вітер віє, Степи, лани мріють (Т. Шевченко); Та став же старший брат та середульший На полівку вибігати, на степи високі (дума).

ПО́ЛЕ (ділянка оброблюваної землі, що використовується під посіви), ЛАН, НИ́ВА, РІЛЛЯ́ (виоране); ЦА́РИНА діал. (засіяне). Я не перелітав над цілим островом — там далі, кажуть, колосальні поля, плантації какао, рису (Ю. Яновський); Вже під селом, там, де кінчався лан кукурудзи, наздогнав мене юнак років біля двадцяти (М. Томчаній); На віку, як на довгій ниві, всього трапляється: і кукіль, і пшениця (прислів'я); Її думки десь розсипались, як посіяна на ріллі пшениця (І. Нечуй-Левицький); Про гусей він не дбав зовсім, і вони ходили самопас. Не раз їм лучалося зайти в царину (І. Франко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лан — лан 1 іменник чоловічого роду грошова і вагова одиниця лан 2 іменник чоловічого роду поле Орфографічний словник української мови
  2. лан — Поле, нива; (діяльність) Р. галузь, сфера. Словник синонімів Караванського
  3. лан — див. Земля Словник синонімів Вусика
  4. лан — I -у, ч. 1》 Безліса рівнина, рівний, широкий простір; поле. || без додатка, який, чого. Великий безлісий простір оброблюваної землі. || Ділянка оброблюваної землі, яка має певні межі. 2》 заст. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. лан — ЛАН¹, у, ч. 1. Безліса рівнина, рівний, широкий простір; поле. – Ой тумане, тумане – Мій латаний талане! Чому мене не сховаєш Отут серед лану? (Т. Шевченко); – Для одного мало оцих ланів, степів безкраїх?.. Словник української мови у 20 томах
  6. лан — Що лан, то пан, а що розвалений тин, то селянин. Пани мають багато землі, а селяни лише старі розвалені хати. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. ЛАН — • "ЛАН" - вид-во. Засн. 1909 у Києві О. Грушевським. Випускало дві серії: "Науково-популярну бібліотеку" (для дорослих) і "Дитячу бібліотеку". У першій, зокрема, вийшли книжки "Життя рослин" Ю. Сірого, "Дикі люди" Ю. Будяка, "Богдан Хмельницький"... Українська літературна енциклопедія
  8. лан — 1. давня назва одиниці земельної площі; франконський л. 23-28 га, хелмінський л. у Польщі 16,8 га; осн. мірило селянських повинностей; з XVI ст. також під назвою волока; 2. поле, нива. Універсальний словник-енциклопедія
  9. лан — Лан, -ну; лани́, -ні́в, по -на́х Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. лан — ЛАН¹, у, ч. 1. Безліса рівнина, рівний, широкий простір; поле. — Ой тумане, тумане — Мій латаний талане! Чому мене не сховаєш Отут серед лану? (Шевч., І, 1951, 310); — Для одного мало оцих ланів, степів безкраїх?.. Словник української мови в 11 томах
  11. лан — Дерев'яна галерея у Стародавньому Китаї, що з'єднувала споруди або розташовувалася окремо (порівн. дянь, ге, лоу, тай, тин). Стовпи отримували багатий різьблений декор, дах покривався кольоровою черепицею. Архітектура і монументальне мистецтво
  12. лан — Лан, -ну м. 1) Мѣра пахатной земли отъ 10 до 30 десятинъ приблизительно. Дарує тобі два лани жита. Чуб. III. 370. 2) Поле, нива. Ходім на лан жито жати. Шевч. Тихесенько вітер віє, степи-лани мріють. Шевч. 219. сонце на лану. Словник української мови Грінченка