лан

ЛАН¹, у, ч.

1. Безліса рівнина, рівний, широкий простір; поле.

– Ой тумане, тумане – Мій латаний талане! Чому мене не сховаєш Отут серед лану? (Т. Шевченко);

– Для одного мало оцих ланів, степів безкраїх?.. – думають одрадяни, вертаючись додому (Панас Мирний);

У ніч, у млу, у біль, у дикий лан Летіло непідковане копито (Ю. Яновський);

Погляд сягав, нічим не перепинений, до самого обрію, а над голими, занишклими, як дитя до сну, ланами леготіла тільки павутинка бабиного літа (О. Забужко);

* Образно. В рисах обличчя цiлий лан невинностi й ненадчерпнуїої нiжностi (Р. Андріяшик);

// без дод., який, чого. Великий безлісий простір оброблюваної землі.

І там степи, і тут степи, Та тут не такії, Руді, руді, аж червоні, А там голубії. Зеленії, мережані Нивами, ланами, Високими могилами, Темними лугами (Т. Шевченко);

Вже сонце котилось до темного бору І в теплім промінні купало І ярі лани, і веселую гору (Леся Українка);

По один бік дороги милував очі безконечний лан озимини (Є. Кравченко);

Лобода наказав шоферові зупинити машину й повів гостей у глибину помідорного лану (Микита Чернявський);

Недавнечко котилися удалеч жовті хвилі, нескошені лани ховали якусь таїну, а тепер земля була образливо оголена, суха, в ряботинні стерні (Ю. Мушкетик);

З початком осені все зарухалось, активізувалось, на північ потяглись каравани фур, вивозячи на ринки різні дари ланів (С. Жадан);

// Ділянка оброблюваної землі, яка має певні межі.

Як тільки хліб поспів, так зараз від усякого двора вийшло по женцю і в один день увесь лан Тихонів і зжали, і пов'язали, і у копи поклали (Г. Квітка-Основ'яненко);

Христине серце не б'ється мов, а стиха токоче: очі бігають з ниви на ниву, з одного лану на другий (Панас Мирний);

Найліпше, якщо тут заколоситься лан золотої пшениці (П. Загребельний);

– Подивись-но ти, на що зійшли нині Пурієві лани (І. Нижник);

* Образно. Любові й віри невмирущі зерна Поет посіяв на лану своїм (М. Рильський).

2. заст. Ділянка оброблюваної землі в межах 10–30 десятин як міра площини.

Дарує тобі два лани жита (П. Чубинський);

Широке, розлоге поле, та не людське воно, а панське. Люди не мають ланів, у них все різи (М. Коцюбинський);

Гарна молодиця, .. а до того ще й багата, бо тримає цілі лани землі над Сулою і має ще кам'яницю у володінні (В. Кожелянко).

3. чого, який, рідко. Простір, у межах якого відбувається певна дія.

Не зітхай так безнадійно, Скорбних уст не замикай, Рук не складуй ще подвійно, З лану битви не тікай (П. Грабовський);

// перен. Галузь, сфера діяльності.

Гуртом же, вкраїнці, до лану освіти, Щоб вихід пошвидше знайти (П. Грабовський).

ЛАН², а, ч.

1. У Китаї та Кореї – одиниця виміру маси.

2. Стара китайська грошова одиниця.