маківка

маківка (макова)

Завершення бані над храмом чи дзвіниці, верх споруди тощо (синонім — ліхтарня, порівн. главка).

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. маківка — МА́КІВКА, и, ж. 1. Квітка маку (у 1 знач.). Подекуди лиснять червоні та білі грядки маківок, пронизаних сонцем (І. Нечуй-Левицький); Витерець подиха Тихо, з ласкою, Маківки колиха Понад ряскою (Дніпрова Чайка); * У порівн. Словник української мови у 20 томах
  2. маківка — ма́ківка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири ма́ківки Орфографічний словник української мови
  3. маківка — (у маків) голівка; П. вершок, верхівка, верхів'я, верховина, вершина; (храму) БАНЯ; (голови) щолопок, щолопочок, (гори — ще) р. щовб; пор. ШПИЛЬ. Словник синонімів Караванського
  4. маківка — див. вершина Словник синонімів Вусика
  5. маківка — Маківка, -ки ж. 1) Маковка, головка мака. 2) Цвѣтокъ мака. Катувала, мордувала, та не помагало: як маківка на городі Ганна росцвітала. Шевч. 22. Дівчина почервоніла як маківка. Левиц. Пов. 107. 3) м. водяна = мак водяний. Маркев. 166. 4) маківки. Словник української мови Грінченка
  6. маківка — макі́вка голова (м, ср, ст): А як я кобзнув його маківкою попід щеблі, то, певно, зламав йому зо два (Франко)|| = гарбуз Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. маківка — кобзнув маківкою: Ударив головою. А я як кобзнув його маківкою під щеблї, то певно зломав йому зо два. [ІФ-1905] Словник з творів Івана Франка
  8. маківка — Ма́ківка, -ки, -вці; -вки, ма́ківок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. маківка — -и, ж. 1》 Квітка маку (у 1 знач.). 2》 Плід маку; голівка маку (у 1 знач.). 3》 розм. Те саме, що вершина 1). || Верхня частина голови людини. 4》 чого, розм. Те саме, що баня II 1). 5》 розм. Квітка латаття. Великий тлумачний словник сучасної мови
  10. маківка — від ма́ківки до п’ят. 1.Увесь, повністю. Прибігли діти, мокрі від маківок до п’ят, щебечуть (З журналу). 2. зі сл. почервоні́ти, словосп. ста́ти черво́ним і под. Уживається для підсилення зазначеного слова; дуже. Андрій .. Фразеологічний словник української мови
  11. маківка — ВЕРХ (верхня, найвища частина чого-небудь), ВЕРХІ́ВКА, ВЕРШО́К, ВЕРШЕ́ЧОК, ГРЕ́БІНЬ, ВЕРШИ́НА, ВЕРХІ́В'Я, ВЕРХОВИ́НА, МА́КІВКА розм., ЧОЛО́ розм. (перев. дерева, гори); ШПИЛЬ, ТІ́М'Я рідко, ГРУНЬ діал. Словник синонімів української мови
  12. маківка — МА́КІВКА, и, ж. 1. Квітка маку (у 1 знач.). Подекуди лиснять червоні та білі грядки маківок, пронизаних сонцем (Н.-Лев., IV, 1956, 191); *У порівн. Як маківка на городі, Ганна розцвітала (Шевч., І, 1951, 167); Немає більшого щастя для поета, як.. Словник української мови в 11 томах