маківка

МА́КІВКА, и, ж.

1. Квітка маку (у 1 знач.).

Подекуди лиснять червоні та білі грядки маківок, пронизаних сонцем (І. Нечуй-Левицький);

Витерець подиха Тихо, з ласкою, Маківки колиха Понад ряскою (Дніпрова Чайка);

* У порівн. Як маківка на городі, Ганна розцвітала (Шевч., І, 1951, 167); Немає більшого щастя для поета, як .. бачити Україну щасливою і заквітчаною, мов ту маківку повну (М. Чабанівський).

2. Плід маку; головка маку (у 1 знач.).

Вона .. ламала кращу маківку або зривала жовтий огірок і ховала за пазуху (М. Коцюбинський);

Кожна маківка була суха-пресуха, аж дзвеніла, а всередині, як у коробочці, шелестіло насіння (О. Донченко);

Вона завжди збирала всяке насіння, зерно, коріння, маківки (Є. Гуцало).

3. розм. Те саме, що верши́на 1.

Стовбуром своїм вона [сосна] колись розштовхала своїх сестер, винесла віти й випещену кучеряву маківку із затіненої тісноти туди, де багато волі, неба і сонця (М. Руденко);

Останнє, що мені вдалося було побачити, вибігаючи за всіма з дому — як падала в полум'я так і не прибрана ялинка із самотньою маківкою вгорі (Ю. Іздрик);

// Верхня частина голови людини.

З відкритою головою, поблискуючи лисиною на маківці, він поважно ввійшов між селян (І. Франко);

На маківці вже стала пробиватись лисина – не знати, чи то від думок, чи літа підходили до того (Б. Антоненко-Давидович);

Хлоп'ята постерегли, що то лугарі, бо голови й бороди в усіх до єдиного були поголені й з маківок поза вухо звисали вузенькі оселедці волосся, мов у князів (І. Білик).

4. чого, розм. Те саме, що ба́ня² 1.

Сонце зачервонило маківки церков, найвищі дерева (О. Гончар);

У прозорій млі ледве вгадувались золочені маківки Успенського собору (Б. Левін);

Маківка – декоративне завершення (подібне до перевернутої голівки маку), увінчане хрестом, шпилем тощо (з наук.-попул. літ.).

5. розм. Квітка латаття.

Далі ми попливли на маківки. Повний білий, як лілія, цвіт гойдавсь поверх води, між круглим широким листям (Панас Мирний);

Підкидались на хвилях білі лілеї й жовті маківки (О. Десняк).

◇ (1) Від ма́ківки до п'ят:

а) увесь, повністю.

Прибігли діти, мокрі від маківок до п'ят, щебечуть (із журн.);

б) (зі сл. почервоні́ти, словосп. ста́ти черво́ним і под.) уживається для підсилення зазначеного слова; дуже.

Андрій .. відчув, як кров прилинула йому до обличчя, як він ввесь почервонів від маківки до п'ят, а губи затремтіли й на пальцях рук виступив піт (І. Багряний);

(2) По ма́ківку:

а) (у чому) у великій мірі, увесь, повністю.

Київ немолодий, і вік його по пояс у землі та по маківку у спогадах, – він увесь – у сплаві часів (з газ.);

б) (чого, жарт.) дуже багато (справ, клопотів, турбот і т. ін.).

Роботи в школах, як говориться, по маківку, а вже скоро дзвінок покличе дітей у класи (із журн.);

(3) Як (мов, ні́би і т. ін.) пі́сля ма́ківки (пі́сля ма́ку), зі сл. спати, заснути і т. ін. – міцно, непробудно, дуже добре.

Вже люди й жать ідуть, а він почиває, як після маківки! (П. Куліш);

Переживши наліт, всі .. заснули як після маку (І. Муратов);

Він [Перегуда] наряд на роботу дає звечора, а вранці, коли той наряд починають виконувати на господарстві і зчиняється лайка, Перегуда спить, як після маківки (В. Кучер);

– Вночі спала? – Мов після маківки. – То все буде гаразд (М. Стельмах);

Кажуть, що в дощову ніч спиться мов після маківки (Ю. Збанацький).