1. Словник синонімів української мови

маківка

ВЕРХ (верхня, найвища частина чого-небудь), ВЕРХІ́ВКА, ВЕРШО́К, ВЕРШЕ́ЧОК, ГРЕ́БІНЬ, ВЕРШИ́НА, ВЕРХІ́В'Я, ВЕРХОВИ́НА, МА́КІВКА розм., ЧОЛО́ розм. (перев. дерева, гори); ШПИЛЬ, ТІ́М'Я рідко, ГРУНЬ діал. (гори); ПІК (гострий верх гори); ВЕРХОВІ́ТТЯ (верхні гілки дерева); ХРЕБЕ́Т (хвилі, валу тощо); ВЕРХОГІ́Р'Я збірн. поет. (верхні частини гір). Над цвинтарем ніби висіла Андріївська гора з гострим верхом (І. Нечуй-Левицький); Вітер гойдав верхівки осокорів (Є. Гуцало); Грає по вершках дерев сонячне проміння (О. Кобилянська); Гори.. складаються з трьох частин: підошви, схилу й вершечка (О. Вишня); За гребенем перевалу показалася ріка Тиса (І. Волошин); Синіла вершина гори Кичери (С. Чорнобривець); Дивно хиталися і ставали раптом нерухомо верхів'я ялин та сосен (Ю. Яновський); Стогнали сосни й шуміли їхні розбурхані верховини (О. Донченко); Яка то була втіха вибратися на самісіньку маківку пагорба (М. Стельмах); Темні хмари засіли на сніжних чолах гір (І. Франко); На шпилі гори він.. став оглядати дуже мальовничий краєвид (А. Кримський); Забирався (Іван) все вище й вище, аж на самісіньке полисіле тім'я гори (П. Колесник); От якби.. поліз просто вгору та видряпався на грунь, то, може, й побачив би її, луку Черемоша (Г. Хоткевич); З піка Тручас у долину наринав теплими хвилями вітер (Н. Рибак); Темніли верховіття верб там далеко над греблею (Леся Українка); Ми підіймались на хребті хвилі (М. Коцюбинський); Шатра, що розкинулись по верхогір'ю, з великим завзяттям напинали самі ж вихованці (О. Гончар).

КУ́ПОЛ (опуклий дах), БА́НЯ, МА́КІВКА розм., ШАТРО́ розм. За якийсь час перед подорожніми заблищав купол монастирської церкви (І. Микитенко); Вдалині серед густих зимових кущів блиснула золотиста баня остерської кам'яної церкви (Ю. Збанацький); — І коли засяяв своїми маківками той храм, грізний цар покликав зодчих, і вони впали ниць (М. Рудь); Всіх закликаючи в свідки, вказував (реставратор) на центральне шатро (собору) — іржаве, з облізлою фарбою (О. Гончар).

ТІ́М'Я (верхня частина голови людини від лоба до потилиці), МА́КІВКА, ТІ́М'ЯНИЦЯ розм. За возом їхав верхом на великому коні сімнадцятилітній хлопець.. За ним у зеленому каптані, з шапочкою на тімені їхав другий молодець (Юліан Опільський); Він поглянув суворо на маківку похиленої перед ним синової голови (Ю. Смолич); Інженер низько вклонився, і робітники побачили, що вся голова в нього на тім'яниці вже сіра від сивини (В. Кучер).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. маківка — кобзнув маківкою: Ударив головою. А я як кобзнув його маківкою під щеблї, то певно зломав йому зо два. [ІФ-1905] Словник з творів Івана Франка
  2. маківка — ма́ківка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири ма́ківки Орфографічний словник української мови
  3. маківка — (у маків) голівка; П. вершок, верхівка, верхів'я, верховина, вершина; (храму) БАНЯ; (голови) щолопок, щолопочок, (гори — ще) р. щовб; пор. ШПИЛЬ. Словник синонімів Караванського
  4. маківка — див. вершина Словник синонімів Вусика
  5. маківка — -и, ж. 1》 Квітка маку (у 1 знач.). 2》 Плід маку; голівка маку (у 1 знач.). 3》 розм. Те саме, що вершина 1). || Верхня частина голови людини. 4》 чого, розм. Те саме, що баня II 1). 5》 розм. Квітка латаття. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. маківка — МА́КІВКА, и, ж. 1. Квітка маку (у 1 знач.). Подекуди лиснять червоні та білі грядки маківок, пронизаних сонцем (І. Нечуй-Левицький); Витерець подиха Тихо, з ласкою, Маківки колиха Понад ряскою (Дніпрова Чайка); * У порівн. Словник української мови у 20 томах
  7. маківка — макі́вка голова (м, ср, ст): А як я кобзнув його маківкою попід щеблі, то, певно, зламав йому зо два (Франко)|| = гарбуз Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. маківка — від ма́ківки до п’ят. 1.Увесь, повністю. Прибігли діти, мокрі від маківок до п’ят, щебечуть (З журналу). 2. зі сл. почервоні́ти, словосп. ста́ти черво́ним і под. Уживається для підсилення зазначеного слова; дуже. Андрій .. Фразеологічний словник української мови
  9. маківка — Ма́ківка, -ки, -вці; -вки, ма́ківок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. маківка — МА́КІВКА, и, ж. 1. Квітка маку (у 1 знач.). Подекуди лиснять червоні та білі грядки маківок, пронизаних сонцем (Н.-Лев., IV, 1956, 191); *У порівн. Як маківка на городі, Ганна розцвітала (Шевч., І, 1951, 167); Немає більшого щастя для поета, як.. Словник української мови в 11 томах
  11. маківка — маківка (макова) Завершення бані над храмом чи дзвіниці, верх споруди тощо (синонім — ліхтарня, порівн. главка). Архітектура і монументальне мистецтво
  12. маківка — Маківка, -ки ж. 1) Маковка, головка мака. 2) Цвѣтокъ мака. Катувала, мордувала, та не помагало: як маківка на городі Ганна росцвітала. Шевч. 22. Дівчина почервоніла як маківка. Левиц. Пов. 107. 3) м. водяна = мак водяний. Маркев. 166. 4) маківки. Словник української мови Грінченка