маківка
МА́КІВКА, и, ж.
1. Квітка маку (у 1 знач.).
Подекуди лиснять червоні та білі грядки маківок, пронизаних сонцем (Н.-Лев., IV, 1956, 191);
*У порівн. Як маківка на городі, Ганна розцвітала (Шевч., І, 1951, 167);
Немає більшого щастя для поета, як.. бачити Україну щасливою і заквітчаною, мов ту маківку повну (Чаб., Шляхами.., 1961, 23).
2. Плід маку; голівка маку (у 1 знач.).
Вона.. ламала кращу маківку або зривала жовтий огірок і ховала за пазуху (Коцюб., II, 1955, 25);
Кожна маківка була суха-пресуха, аж дзвеніла, а всередині, як у коробочці, шелестіло насіння (Донч., IV, 1957, 67).
◊ Спить (спи́ться), мов (на́че, як і т. ін.) пі́сля ма́ківки — міцно спить (спиться).
Хоч і кажуть, що в дощову ніч спиться, мов після маківки, але від мене сон утік за тридев’ять земель (Збан., Малин. дзвін, 1958, 124).
3. розм. Те саме, що верши́на 1.
Стовбуром своїм вона [сосна] колись розштовхала своїх сестер, винесла віти й випещену кучеряву маківку із затіненої тісноти туди, де багато волі, неба і сонця (Руд., Остання шабля, 1959, 84);
// Верхня частина голови людини.
З відкритою головою, поблискуючи лисиною на маківці, він поважно ввійшов між селян (Фр., II, 1950, 371);
Він поглянув суворо на маківку похиленої перед ним синової голови (Смолич, Мир.., 1958, 55).
4. чого, розм. Те саме, що ба́ня² 1.
Сонце зачервонило маківки церков, найвищі дерева (Гончар, І, 1954, 397).
5. розм. Квітка латаття.
Далі ми попливли на маківки. Повний білий, як лілія, цвіт гойдавсь поверх води, між круглим широким листям (Мирний, V, 1955, 349);
Підкидались на хвилях білі лілеї й жовті маківки (Десняк, II, 1955, 322).
Значення в інших словниках
- маківка — кобзнув маківкою: Ударив головою. А я як кобзнув його маківкою під щеблї, то певно зломав йому зо два. [ІФ-1905] Словник з творів Івана Франка
- маківка — ма́ківка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири ма́ківки Орфографічний словник української мови
- маківка — (у маків) голівка; П. вершок, верхівка, верхів'я, верховина, вершина; (храму) БАНЯ; (голови) щолопок, щолопочок, (гори — ще) р. щовб; пор. ШПИЛЬ. Словник синонімів Караванського
- маківка — див. вершина Словник синонімів Вусика
- маківка — -и, ж. 1》 Квітка маку (у 1 знач.). 2》 Плід маку; голівка маку (у 1 знач.). 3》 розм. Те саме, що вершина 1). || Верхня частина голови людини. 4》 чого, розм. Те саме, що баня II 1). 5》 розм. Квітка латаття. Великий тлумачний словник сучасної мови
- маківка — МА́КІВКА, и, ж. 1. Квітка маку (у 1 знач.). Подекуди лиснять червоні та білі грядки маківок, пронизаних сонцем (І. Нечуй-Левицький); Витерець подиха Тихо, з ласкою, Маківки колиха Понад ряскою (Дніпрова Чайка); * У порівн. Словник української мови у 20 томах
- маківка — макі́вка голова (м, ср, ст): А як я кобзнув його маківкою попід щеблі, то, певно, зламав йому зо два (Франко)|| = гарбуз Лексикон львівський: поважно і на жарт
- маківка — від ма́ківки до п’ят. 1.Увесь, повністю. Прибігли діти, мокрі від маківок до п’ят, щебечуть (З журналу). 2. зі сл. почервоні́ти, словосп. ста́ти черво́ним і под. Уживається для підсилення зазначеного слова; дуже. Андрій .. Фразеологічний словник української мови
- маківка — ВЕРХ (верхня, найвища частина чого-небудь), ВЕРХІ́ВКА, ВЕРШО́К, ВЕРШЕ́ЧОК, ГРЕ́БІНЬ, ВЕРШИ́НА, ВЕРХІ́В'Я, ВЕРХОВИ́НА, МА́КІВКА розм., ЧОЛО́ розм. (перев. дерева, гори); ШПИЛЬ, ТІ́М'Я рідко, ГРУНЬ діал. Словник синонімів української мови
- маківка — Ма́ківка, -ки, -вці; -вки, ма́ківок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- маківка — маківка (макова) Завершення бані над храмом чи дзвіниці, верх споруди тощо (синонім — ліхтарня, порівн. главка). Архітектура і монументальне мистецтво
- маківка — Маківка, -ки ж. 1) Маковка, головка мака. 2) Цвѣтокъ мака. Катувала, мордувала, та не помагало: як маківка на городі Ганна росцвітала. Шевч. 22. Дівчина почервоніла як маківка. Левиц. Пов. 107. 3) м. водяна = мак водяний. Маркев. 166. 4) маківки. Словник української мови Грінченка