1. Архітектура і монументальне мистецтво

мегарон

(грец. — велика споруда)

1. Прямокутна у плані будівля з двосхилим дахом, двома приміщеннями по поздовжній осі і вхідним портиком на торці.

2. Один з головних компонентів стародавнього егейського палацу або античної споруди архаїчної доби у вигляді поздовжньо орієнтованого залу, вхід до якого відзначався такої же ширини аванзалом з колонним портиком. Мали місце два його різновиди: критський і елладський.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мегарон — -а, ч. Тип стародавнього грецького житла. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. мегарон — МЕГАРО́Н. Словник української мови у 20 томах
  3. мегарон — Тип прямокутного однокімнатного будинку із входом у коротшій стіні, крізь колонний передпокій; поширений у Греції від середини V тис. до н.е.; з м. виводиться тип грец. святині — храму з атлантами. Універсальний словник-енциклопедія