мегаліти

(грец. — величезні камені)

Первісні споруди, виконані з величезних необроблених або грубо притесаних кам'яних брил без вживання будівельного розчину (порівн. мурування циклопічне). Саме при їх створенні відбувалося формування архітектури як мистецтва. Виникли наприкінці неоліту у різних етносів та отримали розвиток у періоди енеоліту та бронзи. Про типи мегалітів докл. див. аліньман, баба, вішап, галерея крита, диліт, дольмен, керексур, кромлех, менгір, триліт.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мегаліти — мегалі́ти (від мега... і ...літ) давні споруди, складені з одного або багатьох блоків неотесаного чи грубо оббитого каменю. До М. належать дольмени, кромлехи, менгіри тощо. М. виникли за енеоліту (середина 3-го тис. до н. е.). їх пов’язують з поховальним культом. Словник іншомовних слів Мельничука