поверх

Ряд приміщень у будинку, що знаходяться на одному рівні, розташовуючись над або під таким же рядом. Залежно від розташування П. розрізняються на підвальні й напівпідвальні, підземні і надземні, а останні називають у чисельному порядку (перший, другий, третій і так далі). Також можуть називатися залежно від призначення, наприклад житловий, торговельний. Прийнято ще виділяти:

~ аттиковий — верхній П., який розташований над антаблементом споруди, і тому часто отримує власний карниз.

~ мансардний — такий, що займає значну частину горищного простору.

~ технічний — призначений для розміщення інженерного устаткування і комунікацій; може знаходитися в підземній, середній або верхній частині багатоповерхової споруди.

~ цокольний — нижній поверх споруди зі стінами, обробленими подібно цоколю.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поверх — зст. осад; (в театрі) ярус; (у шахті) горизонт; Р. поверхня; Д. верх. Словник синонімів Караванського
  2. поверх — Частина будинку між сусідніми перекриттями або між основою і найнижчим перекриттям. Універсальний словник-енциклопедія
  3. поверх — ПО́ВЕРХ, у, ч. 1. Частина будинку, що включає ряд приміщень, розташованих на одному рівні. З сіней направо й наліво йшли сходи на перший поверх (І. Франко); Терем київських князів збудований був на два поверхи (С. Словник української мови у 20 томах
  4. поверх — ПО́ВЕРХ (частина будинку, що включає ряд приміщень, розташованих на одному рівні), ОСА́Д (ОСА́ДА) заст.; Я́РУС (у внутрішньому приміщенні театру); ПІВПО́ВЕРХ (невисокий, меншої висоти). З сіней направо й наліво йшли сходи на перший поверх (І. Словник синонімів української мови
  5. поверх — по́верх іменник чоловічого роду пове́рх 1 прийменник незмінювана словникова одиниця пове́рх 2 прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  6. поверх — Поверх перший: другий поверх [VI,VII] Словник з творів Івана Франка
  7. поверх — Пове́рх, присл. по́верх, -ху, -хові, на по́версі; по́верхи, -хів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. поверх — I п`оверх-у, ч. 1》 Частина будинку, ряд приміщень, розташованих на одному рівні. || Ряд приміщень на судні, розташованих на одному рівні. || Ряд предметів, розташованих горизонтально, на одному рівні. 2》 гірн. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. поверх — ПО́ВЕРХ, у, ч. 1. Частина будинку, що включає ряд приміщень, розташованих на одному рівні. З сіней направо й наліво йшли сходи на перший поверх (Фр., VII, 1951, 306); Терем київських князів збудований був на два поверхи (Скл. Словник української мови в 11 томах
  10. поверх — Пове́рх нар. 1) Сверхъ. І сліду нема, мов поверх води поплили. Шевч. 296. 2) Выше, надъ. Як дуже зілля кипить — милий поверх дерева летить. Ном. № 231. 3) Наверхъ. Кожух носить навыворот шерстю поверх. Стор. МПр. 169. 4) Свыше. Поверх сотні. Хотин. Словник української мови Грінченка