подушка

1. Бік іонічної волюти, див. балюстра, ехін.

2. Нижній горизонтальний брус віконної коробки.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. подушка — д. заголовок; (маленька, додаткова) підголовок, подушечка; (киснева) мішок, бал|ь|он; (повітряна, під катером-ракетою) простір; (шлакова) прошарок. Словник синонімів Караванського
  2. подушка — поду́шка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири поду́шки Орфографічний словник української мови
  3. подушка — І комашки мають подушки, а бідняк — у голови кулак. Про бідного, який не має на чому спати. Приповідки або українсько-народня філософія
  4. подушка — Подушка, -ки ж. 1) Подушка. Вона взяла та під ту подушку, що він спить, і підкинула змієвого зуба. Рудч. Ск. І. 129. 2) Коконъ муравья. Комашки, комашки, ховайте подушки, бо татаре йдуть. Ном. № 339. ум. по́душечка. Грин. III. 273. Словник української мови Грінченка
  5. подушка — ПО́ДУШКА див. поду́шка. ПОДУ́ШКА, і заст. ПО́ДУШКА, и, мн. подушки́, шо́к, ж. 1. Набитий пухом, пір'ям, сіном і т. ін. мішок, який використовується як м'яка підстилка під голову, для сидіння та інших цілей. Часом сонна розмовляє [Мар'яна]. Подушку цілує.. Словник української мови у 20 томах
  6. подушка — до поду́шки (до подушо́к). У постіль, на відпочинок, спати. Не поцурайтесь хліба-солі, Годуйтесь, кушайте доволі, А там з труда до подушок (І. Котляревський). лежа́ти на пери́нах (на печі́, на поду́шках і т. ін.), ірон. Фразеологічний словник української мови
  7. подушка — -и, ж. 1》 Набитий пухом, пір'ям, сіном і т. ін. мішок, який використовується як м'яка підстилка під голову, для сидіння та інших цілей. || Пружинне сидіння автомашини, мотоцикла і т. ін. || Що-небудь м'яке, опукле, схоже на такий мішок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. подушка — ПОДУ́ШКА, и, ж. 1. Набитий пухом, пір’ям, сіном і т. ін. мішок, який використовується як м’яка підстилка під голову, для сидіння та інших цілей. Часом сонна розмовляє [Мар’яна]. Подушку цілує… (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  9. подушка — [поудушка] -шкие, д. і м. -ус'ц'і, мн. подушки, подушок дв'і поудушкие Орфоепічний словник української мови
  10. подушка — по́душка подушка (м, ср, ст)||подуся Лексикон львівський: поважно і на жарт
  11. подушка — По́душка, -шки, -шці; по́душки́, по́душо́к, -шка́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)