подушка

ПО́ДУШКА див. поду́шка.

ПОДУ́ШКА, і заст. ПО́ДУШКА, и, мн. подушки́, шо́к, ж.

1. Набитий пухом, пір'ям, сіном і т. ін. мішок, який використовується як м'яка підстилка під голову, для сидіння та інших цілей.

Часом сонна розмовляє [Мар'яна]. Подушку цілує... (Т. Шевченко);

Він стояв навколішках, уткнувши обличчя в подушку крісла, і ридав (Г. Хоткевич);

За ним вели гнідого коня .. під сідлом з подушкою із турецької повсті (П. Панч);

// Пружинне сидіння автомашини, мотоцикла і т. ін.

Посадив мене дідусь коло себе на ремінну подушку з пружинами (М. Стельмах);

* У порівн. Листя, що вкривало товстим прогнилим шаром каміння, було м'яке, як подушка, і вгиналося під ногами (О. Гончар);

// Що-небудь м'яке, опукле, схоже на такий мішок.

Сержант .. зрізає розкішну, м'яку, розшиту зеленими узорами подушку моху, підкладає під голову лейтенанта (Григорій Тютюнник);

Шкіра білухи захищена товстим шаром. На її голові – товста жирова подушка (з наук.-попул. літ.).

2. Кокон мурахи.

Комашки, комашки, ховайте подушки, бо татари йдуть (Номис);

Заходився нарід [народ] так щиро, як мурашки, коли зносять подушки до гнізда перед тучею (Л. Мартович).

3. спец. Підкладка або прокладка в основі різних споруд, пристроїв, механізмів і т. ін., яка пом'якшує удари або служить запобіжним засобом від тертя, тиску і т. ін.

Підлогу в свинарниках зробили з укладеної плазом цегли на шлаковій подушці (з наук. літ.);

Незвичайний трактор подолав перешкоди, не брязкаючи.., не торохтячи залізом. Справа в тому, що його гусениці були зроблені з гумових коробок, всередині яких – надувні подушки (з газ.).

△ (1) Кисне́ва поду́шка – переносний медичний прилад для вдихання кисню – місткість, заповнена киснем.

Давала [лікарка] дихати з кисневої подушки, впорскувала камфору, пантопон, – робила все, .. і Свиридон не вмер (Ю. Яновський);

(2) Пові́тря́на поду́шка – заповнений повітрям з підвищеним тиском простір під катером, кораблем і т. ін., що дає їм можливість піднятися над поверхнею.

Головна особливість апаратів на повітряній подушці – їх всюдихідність, що обумовлена тим порівняно низьким тиском, який вони чинять на поверхню (з наук.-попул. літ.);

(3) Поду́шка безпе́ки – пристрій в автомобілях, який спрацьовує, надуваючись, у разі сильного удару, щоб пом'якшити, замортизувати удар для водія та пасажирів.

Усі іномарки останнього покоління обладнано подушками безпеки (з газ.).

◇ (4) До поду́шки (до подушо́к) – у постіль, на відпочинок, спати.

Не поцурайтесь хліба-солі, Годуйтесь, кушайте доволі, А там з труда до подушок (І. Котляревський);

Лежа́ти на пери́нах (на печі́, на подушка́х і т. ін.), див. лежа́ти.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. подушка — поду́шка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири поду́шки Орфографічний словник української мови
  2. подушка — д. заголовок; (маленька, додаткова) підголовок, подушечка; (киснева) мішок, бал|ь|он; (повітряна, під катером-ракетою) простір; (шлакова) прошарок. Словник синонімів Караванського
  3. подушка — [поудушка] -шкие, д. і м. -ус'ц'і, мн. подушки, подушок дв'і поудушкие Орфоепічний словник української мови
  4. подушка — -и, ж. 1》 Набитий пухом, пір'ям, сіном і т. ін. мішок, який використовується як м'яка підстилка під голову, для сидіння та інших цілей. || Пружинне сидіння автомашини, мотоцикла і т. ін. || Що-небудь м'яке, опукле, схоже на такий мішок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. подушка — по́душка подушка (м, ср, ст)||подуся Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. подушка — І комашки мають подушки, а бідняк — у голови кулак. Про бідного, який не має на чому спати. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. подушка — до поду́шки (до подушо́к). У постіль, на відпочинок, спати. Не поцурайтесь хліба-солі, Годуйтесь, кушайте доволі, А там з труда до подушок (І. Котляревський). лежа́ти на пери́нах (на печі́, на поду́шках і т. ін.), ірон. Фразеологічний словник української мови
  8. подушка — По́душка, -шки, -шці; по́душки́, по́душо́к, -шка́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. подушка — ПОДУ́ШКА, и, ж. 1. Набитий пухом, пір’ям, сіном і т. ін. мішок, який використовується як м’яка підстилка під голову, для сидіння та інших цілей. Часом сонна розмовляє [Мар’яна]. Подушку цілує… (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  10. подушка — 1. Бік іонічної волюти, див. балюстра, ехін. 2. Нижній горизонтальний брус віконної коробки. Архітектура і монументальне мистецтво
  11. подушка — Подушка, -ки ж. 1) Подушка. Вона взяла та під ту подушку, що він спить, і підкинула змієвого зуба. Рудч. Ск. І. 129. 2) Коконъ муравья. Комашки, комашки, ховайте подушки, бо татаре йдуть. Ном. № 339. ум. по́душечка. Грин. III. 273. Словник української мови Грінченка