подушка
ПОДУ́ШКА, и, ж.
1. Набитий пухом, пір’ям, сіном і т. ін. мішок, який використовується як м’яка підстилка під голову, для сидіння та інших цілей.
Часом сонна розмовляє [Мар’яна]. Подушку цілує… (Шевч., І, 1951, 158);
Він стояв навколішках, уткнувши обличчя в подушку крісла, і ридав (Хотк., І, 1966, 54);
За ним вели гнідого коня.. під сідлом з подушкою із турецької повсті (Панч, Гомон. Україна, 1954, 170);
// Пружинне сидіння автомашини, мотоцикла і т. ін.
Посадив мене дідусь коло себе на ремінну подушку з пружинами (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 90);
*У порівн. Листя, що вкривало товстим прогнилим шаром каміння, було м’яке, як подушка, і вгиналося під ногами (Гончар, III, 1959, 99);
// Що-небудь м’яке, опукле, схоже на такий мішок.
Сержант.. зрізає розкішну, м’яку, розшиту зеленими узорами подушку моху, підкладає під голову лейтенанта (Тют., Вир, 1964, 321);
Шкіра білухи захищена товстим шаром. На її голові — товста жирова подушка (Наука.., 2, 1958, 18).
∆ Кисне́ва поду́шка див. кисне́вий;
Пові́тря́на поду́шка див. пові́тря́ний.
◊ До поду́шки; До подушо́к — у постіль, на відпочинок, спати.
Не цурайтесь хліба-солі,.. Годуйтесь, кушайте доволі, А там з труда до подушок (Котл., І, 1952, 205).
2. Кокон мурахи.
Комашки, комашки, ховайте подушки, бо татари йдуть (Номис, 1864, № 339);
Заходився нарід [народ] так щиро, як мурашки, коли зносять подушки до гнізда перед тучею (Март., Тв., 1954, 138).
3. спец. Підкладка або прокладка в основі різних споруд, пристроїв, механізмів і т. ін., яка пом’якшує удари або служить запобіжним засобом від тертя, тиску і т. ін.
Підлогу в свинарниках зробили з укладеної плазом цегли на шлаковій подушці (Хлібороб Укр., 11, 1967, 18);
Незвичайний трактор подолав перешкоди, не брязкаючи.., не торохтячи залізом. Справа в тому, що його гусениці були зроблені з гумових коробок, всередині яких — надувні подушки (Роб. газ., 7.VIII 1965, 1).
Значення в інших словниках
- подушка — поду́шка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири поду́шки Орфографічний словник української мови
- подушка — д. заголовок; (маленька, додаткова) підголовок, подушечка; (киснева) мішок, бал|ь|он; (повітряна, під катером-ракетою) простір; (шлакова) прошарок. Словник синонімів Караванського
- подушка — [поудушка] -шкие, д. і м. -ус'ц'і, мн. подушки, подушок дв'і поудушкие Орфоепічний словник української мови
- подушка — -и, ж. 1》 Набитий пухом, пір'ям, сіном і т. ін. мішок, який використовується як м'яка підстилка під голову, для сидіння та інших цілей. || Пружинне сидіння автомашини, мотоцикла і т. ін. || Що-небудь м'яке, опукле, схоже на такий мішок. Великий тлумачний словник сучасної мови
- подушка — ПО́ДУШКА див. поду́шка. ПОДУ́ШКА, і заст. ПО́ДУШКА, и, мн. подушки́, шо́к, ж. 1. Набитий пухом, пір'ям, сіном і т. ін. мішок, який використовується як м'яка підстилка під голову, для сидіння та інших цілей. Часом сонна розмовляє [Мар'яна]. Подушку цілує.. Словник української мови у 20 томах
- подушка — по́душка подушка (м, ср, ст)||подуся Лексикон львівський: поважно і на жарт
- подушка — І комашки мають подушки, а бідняк — у голови кулак. Про бідного, який не має на чому спати. Приповідки або українсько-народня філософія
- подушка — до поду́шки (до подушо́к). У постіль, на відпочинок, спати. Не поцурайтесь хліба-солі, Годуйтесь, кушайте доволі, А там з труда до подушок (І. Котляревський). лежа́ти на пери́нах (на печі́, на поду́шках і т. ін.), ірон. Фразеологічний словник української мови
- подушка — По́душка, -шки, -шці; по́душки́, по́душо́к, -шка́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- подушка — 1. Бік іонічної волюти, див. балюстра, ехін. 2. Нижній горизонтальний брус віконної коробки. Архітектура і монументальне мистецтво
- подушка — Подушка, -ки ж. 1) Подушка. Вона взяла та під ту подушку, що він спить, і підкинула змієвого зуба. Рудч. Ск. І. 129. 2) Коконъ муравья. Комашки, комашки, ховайте подушки, бо татаре йдуть. Ном. № 339. ум. по́душечка. Грин. III. 273. Словник української мови Грінченка