собор

Головна культова споруда християн у місті чи монастирі, де знаходиться кафедра, службу з якої може здійснює висока духовна особа. Це визначало місцеположення споруд в забудові міст і монастирів, їхню архітектурну виразність. Крім С., як культових закладів, мали місце:

~-пам'ятник — монументальна споруда, що увічнювала найважливішу подію в історії народу.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. собор — Собір, (церковний) з'їзд, збори; соборище; тлк. СОБОР, соборна <�головна> церква; (катедральний) катедра. Словник синонімів Караванського
  2. собор — -у, ч. 1》 У дореволюційній Росії – збори урядових або виборних осіб для розгляду й розв'язання питань організації, управління і т. ін. 2》 заст. Скупчення великої кількості людей в одному місці для розваги, відпочинку і т. ін. || у знач. присл. собором. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. собор — собо́р іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  4. собор — Збір, сукупність, множина Словник застарілих та маловживаних слів
  5. собор — СОБО́Р, у, ч. 1. Головна чи велика церква міста; головна церква в монастирі. Бучні та пишні були по Гамзі похорони. Не в своїй церкві намірились правити їх, а в городі, в соборі (Панас Мирний); – Чи на весіллі в соборі... Словник української мови у 20 томах
  6. собор — 1. див. собор кафедральний; 2. Головний храм міста, монастиря; 3. Назва храму, у якому здійснюють соборне богослужіння; 4. Храм, що має кілька престолів: головний та додаткові Словник церковно-обрядової термінології
  7. собор — 1. збір, збори, з'їзд, див. конвент, конвенція, конгрес, конференція 2. це церква Словник чужослів Павло Штепа
  8. собор — В Католицькій Церкві урочистий збір єпископів з усього світу під керівництвом папи чи його делегата, на якому обговорюють проблеми віри, моральності, церковної організації та дисципліни;... Універсальний словник-енциклопедія
  9. собор — Собо́р, -бо́ру, -бо́рові, на -рі; -бо́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. собор — СОБО́Р, у, ч. 1. У дореволюційній Росії — збори урядових або виборних осіб для розгляду й розв’язання питань організації, управління і т. ін. Словник української мови в 11 томах