собор
СОБО́Р, у, ч.
1. У дореволюційній Росії — збори урядових або виборних осіб для розгляду й розв’язання питань організації, управління і т. ін.
Для обговорення в присутності царя найважливіших державних справ у Москві періодично почали скликати Земські собори, що складались з представників духовенства, бояр, дворян і купців (Іст. СРСР, І, 1957, 113);
// Збори, з’їзд представників духовенства християнської церкви.
Через два місяці редактор журналу «Безвірний» .. читав-перечитував постанови церковного собору (Еллан, II, 1958, 35);
У березні 1946 на Львівському соборі віруючі уніати порвали з папським Римом і возз’єдналися з православною церквою (Літ. Укр., 12.VII 1968, 3).
∆ Стогла́вий собо́р див. стогла́вий.
2. заст. Зібрання великої кількості людей в одному місці для розваги, відпочинку і т. ін.
Мені тут [у Владаї] не скучно, а вчора то й зовсім весело було, був тут собор, багато людей, танцювали.. на страшенній спеці на горі, грали, співали, варили страву (Л. Укр., V, 1956, 150);
— От, — крикне пані, — який собор! Аби я з двора, то й не питай роботи! (Вовчок, І, 1955, 264);
// у знач. присл. собором. Разом, спільно.
Собором і чорта поборем (Укр.. присл.., 1963, 160).
3. Головна чи велика церква міста; головна церква в монастирі.
Бучні та пишні були по Гамзі похорони. Не в своїй церкві намірились правити їх, а в городі, в соборі (Мирний, IV, 1955, 202);
— Чи на весіллі в соборі, чи на похоронах якогось багача хор наш виступав — завжди свіжа копійка у мене в кишенях бряжчала (Шиян, Баланда, 1957, 86);
Одним з шедеврів архітектурного мистецтва древньої Русі є Софійський собор у Києві (Іст. УРСР, І, 1953, 82).
∆ Кафедра́льний собо́р див. кафедра́льний.
Значення в інших словниках
- собор — собо́р іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- собор — Собір, (церковний) з'їзд, збори; соборище; тлк. СОБОР, соборна <�головна> церква; (катедральний) катедра. Словник синонімів Караванського
- собор — 1. див. собор кафедральний; 2. Головний храм міста, монастиря; 3. Назва храму, у якому здійснюють соборне богослужіння; 4. Храм, що має кілька престолів: головний та додаткові Словник церковно-обрядової термінології
- собор — -у, ч. 1》 У дореволюційній Росії – збори урядових або виборних осіб для розгляду й розв'язання питань організації, управління і т. ін. 2》 заст. Скупчення великої кількості людей в одному місці для розваги, відпочинку і т. ін. || у знач. присл. собором. Великий тлумачний словник сучасної мови
- собор — 1. збір, збори, з'їзд, див. конвент, конвенція, конгрес, конференція 2. це церква Словник чужослів Павло Штепа
- собор — СОБО́Р, у, ч. 1. Головна чи велика церква міста; головна церква в монастирі. Бучні та пишні були по Гамзі похорони. Не в своїй церкві намірились правити їх, а в городі, в соборі (Панас Мирний); – Чи на весіллі в соборі... Словник української мови у 20 томах
- собор — Збір, сукупність, множина Словник застарілих та маловживаних слів
- собор — В Католицькій Церкві урочистий збір єпископів з усього світу під керівництвом папи чи його делегата, на якому обговорюють проблеми віри, моральності, церковної організації та дисципліни;... Універсальний словник-енциклопедія
- собор — Собо́р, -бо́ру, -бо́рові, на -рі; -бо́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- собор — Головна культова споруда християн у місті чи монастирі, де знаходиться кафедра, службу з якої може здійснює висока духовна особа. Це визначало місцеположення споруд в забудові міст і монастирів, їхню архітектурну виразність. Крім... Архітектура і монументальне мистецтво