собор

СОБО́Р, у, ч.

1. Головна чи велика церква міста; головна церква в монастирі.

Бучні та пишні були по Гамзі похорони. Не в своїй церкві намірились правити їх, а в городі, в соборі (Панас Мирний);

– Чи на весіллі в соборі, чи на похоронах якогось багача хор наш виступав – завжди свіжа копійка у мене в кишенях бряжчала (А. Шиян);

Бані соборів;

Собор Василія Блаженного у Москві;

Софійський собор у Києві (з наук. літ.).

2. іст. Збори представників духовенства для розв'язання церковних питань (вибори патріарха, канонізація святих, вироблення богослужбових положень і т. ін.

Для обговорення в присутності царя найважливіших державних справ у Москві періодично почали скликати Земські собори, що складались з представників духовенства, бояр, дворян і купців (з навч. літ.);

// рел. Збори, з'їзд представників духовенства християнської церкви.

Через два місяці редактор журналу “Безвірний” .. читав-перечитував постанови церковного собору (В. Еллан-Блакитний);

// Загальнонародний з'їзд.

Звідси [на Русі] – взаємне довір'я влади й громади, яке виявлялось .. в земських соборах (з навч. літ.).

3. Православне свято, присвячене Богородиці Іоанну Предтечі, архангелу Гавриїлу.

4. заст. Зібрання великої кількості людей в одному місці для розваги, відпочинку і т. ін.

Мені тут [у Владаї] не скучно, а вчора то й зовсім весело було, був тут собор, багато людей, танцювали .. на страшенній спеці на горі, грали, співали, варили страву (Леся Українка);

– От, – крикне пані, – який собор! Аби я з двора, то й не питай роботи! (Марко Вовчок);

// у знач. присл. собором. Разом, спільно.

Собором і чорта поборем (прислів'я).

(1) Церко́вні собо́ри – з'їзди вищого духовенства християнськоїцеркви, які збираються для розв'язання питань віровчення, культу, церковного устрою, обрання найвищих ієрархів тощо.

△ (2) Кафедра́льний собо́р – головний собор міста, у якому править службу єпископ даної єпархії.

Гуділи в кафедральному соборі дзвони (Я. Качура);

(3) Стогла́вий собо́р – збори, з'їзд представників найвищої ієрархії православної церкви в Росії, що відбувся в Москві 1551 р.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. собор — Собір, (церковний) з'їзд, збори; соборище; тлк. СОБОР, соборна <�головна> церква; (катедральний) катедра. Словник синонімів Караванського
  2. собор — -у, ч. 1》 У дореволюційній Росії – збори урядових або виборних осіб для розгляду й розв'язання питань організації, управління і т. ін. 2》 заст. Скупчення великої кількості людей в одному місці для розваги, відпочинку і т. ін. || у знач. присл. собором. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. собор — собо́р іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  4. собор — Збір, сукупність, множина Словник застарілих та маловживаних слів
  5. собор — 1. див. собор кафедральний; 2. Головний храм міста, монастиря; 3. Назва храму, у якому здійснюють соборне богослужіння; 4. Храм, що має кілька престолів: головний та додаткові Словник церковно-обрядової термінології
  6. собор — 1. збір, збори, з'їзд, див. конвент, конвенція, конгрес, конференція 2. це церква Словник чужослів Павло Штепа
  7. собор — В Католицькій Церкві урочистий збір єпископів з усього світу під керівництвом папи чи його делегата, на якому обговорюють проблеми віри, моральності, церковної організації та дисципліни;... Універсальний словник-енциклопедія
  8. собор — Собо́р, -бо́ру, -бо́рові, на -рі; -бо́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. собор — СОБО́Р, у, ч. 1. У дореволюційній Росії — збори урядових або виборних осіб для розгляду й розв’язання питань організації, управління і т. ін. Словник української мови в 11 томах
  10. собор — Головна культова споруда християн у місті чи монастирі, де знаходиться кафедра, службу з якої може здійснює висока духовна особа. Це визначало місцеположення споруд в забудові міст і монастирів, їхню архітектурну виразність. Крім... Архітектура і монументальне мистецтво