торець

Значення в інших словниках

1. торець — торе́ць 1 іменник чоловічого роду поперечний зріз; бокова поверхня; брусок торе́ць 2 іменник чоловічого роду бруківка Орфографічний словник української мови
2. торець — ТОРЕ́ЦЬ, ч. 1. род. рця́. Поперечна грань предмета (колоди, стрижня, цеглини тощо). Тріскотіли дрова, сичали, і закипала на торцях пінка (А. Шиян); Спилявши верхню частину дерева, торець зрізу старанно зачищають садовим ножем (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
3. торець — ч. 1》 род. -рця. Поперечна грань предмета (колоди, стрижня, цеглини тощо). 2》 род. -рця, буд. Бокова (коротка) сторона прямокутного в плані будинку, споруди. 3》 род. -рця. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. торець — I. ШАШКА (перев. шестигранний кам'яний, дерев'яний і т. ін. брусок для брукування вулиць і шляхів); ТОРЕ́ЦЬ (перев. з дерева); КЛІНКЕР (з цегли). Більшість доріг була замощена андезитовою шашкою (з газети). Словник синонімів української мови
5. торець — ТОРЕ́ЦЬ, ч. 1. род. рця́. Поперечна грань предмета (колоди, стрижня, цеглини тощо). Тріскотіли дрова, сичали, і закипала на торцях пінка (Шиян, Вибр., 1947, 226); Спилявши верхню частину дерева, торець зрізу старанно зачищають садовим ножем (Колг. Укр. Словник української мови в 11 томах