1. Великий тлумачний словник сучасної мови

торець

торе́ць

ч.

1》 род. -рця. Поперечна грань предмета (колоди, стрижня, цеглини тощо).

2》 род. -рця, буд. Бокова (коротка) сторона прямокутного в плані будинку, споруди.

3》 род. -рця. Короткий, звичайно шестигранний, дерев'яний брусок, призначений для підлоги або для покриття дороги.

4》 род. -рцю. Бруківка з таких брусків.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. торець — торе́ць 1 іменник чоловічого роду поперечний зріз; бокова поверхня; брусок торе́ць 2 іменник чоловічого роду бруківка Орфографічний словник української мови
  2. торець — ТОРЕ́ЦЬ, ч. 1. род. рця́. Поперечна грань предмета (колоди, стрижня, цеглини тощо). Тріскотіли дрова, сичали, і закипала на торцях пінка (А. Шиян); Спилявши верхню частину дерева, торець зрізу старанно зачищають садовим ножем (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  3. торець — I. ШАШКА (перев. шестигранний кам'яний, дерев'яний і т. ін. брусок для брукування вулиць і шляхів); ТОРЕ́ЦЬ (перев. з дерева); КЛІНКЕР (з цегли). Більшість доріг була замощена андезитовою шашкою (з газети). Словник синонімів української мови
  4. торець — ТОРЕ́ЦЬ, ч. 1. род. рця́. Поперечна грань предмета (колоди, стрижня, цеглини тощо). Тріскотіли дрова, сичали, і закипала на торцях пінка (Шиян, Вибр., 1947, 226); Спилявши верхню частину дерева, торець зрізу старанно зачищають садовим ножем (Колг. Укр. Словник української мови в 11 томах
  5. торець — 1. Поперечний розріз колоди. 2. Бічна площина будівлі. Архітектура і монументальне мистецтво