1. Орфографічний словник української мови

торець

торе́ць 1

іменник чоловічого роду

поперечний зріз; бокова поверхня; брусок

торе́ць 2

іменник чоловічого роду

бруківка

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. торець — ТОРЕ́ЦЬ, ч. 1. род. рця́. Поперечна грань предмета (колоди, стрижня, цеглини тощо). Тріскотіли дрова, сичали, і закипала на торцях пінка (А. Шиян); Спилявши верхню частину дерева, торець зрізу старанно зачищають садовим ножем (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  2. торець — ч. 1》 род. -рця. Поперечна грань предмета (колоди, стрижня, цеглини тощо). 2》 род. -рця, буд. Бокова (коротка) сторона прямокутного в плані будинку, споруди. 3》 род. -рця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. торець — I. ШАШКА (перев. шестигранний кам'яний, дерев'яний і т. ін. брусок для брукування вулиць і шляхів); ТОРЕ́ЦЬ (перев. з дерева); КЛІНКЕР (з цегли). Більшість доріг була замощена андезитовою шашкою (з газети). Словник синонімів української мови
  4. торець — ТОРЕ́ЦЬ, ч. 1. род. рця́. Поперечна грань предмета (колоди, стрижня, цеглини тощо). Тріскотіли дрова, сичали, і закипала на торцях пінка (Шиян, Вибр., 1947, 226); Спилявши верхню частину дерева, торець зрізу старанно зачищають садовим ножем (Колг. Укр. Словник української мови в 11 томах
  5. торець — 1. Поперечний розріз колоди. 2. Бічна площина будівлі. Архітектура і монументальне мистецтво