фонтан

(італ. < лат. — джерело)

Споруда із струмком води, що витікає під природним або штучним тиском. Краса струмів води, що підіймаються вгору або падають донизу звичайно збагачується пластичними формами, скульптурними композиціями, а також підсвічуванням у вечерні часи. Обрамлення відзначалося стильовою спрямованістю архітектури різних народів і часів, починаючи від сивої давнини, коли Ф. відзначалися джерела питної води. Особливо пишними створювалися Ф. в епоху панування бароко і в XIX ст. Крім звичайних прийнято відрізняти:

~ водорозбірний — з виходом водопровідної труби із землі і оточений чашею, звідкіля воду для вжитку розбирали люди.

~ куншт — із сюрпризом або якоюсь розважальною забавою.

~ менажерний(фр. — зберігати) тип фонтану з порожнистими струмами, що б'ють через великі кільцеві прорізи із спеціальними вставками, які вставлені всередині них. Завдяки цьому економиться вода, що й зумовило назву фонтан.

~ нішельний — розташований у трельяжній ніші, яка фланкована парковими насадженнями.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. фонтан — присудк. сл. Дуже добре. Все фонтан! Так тримати! Словник сучасного українського сленгу
  2. фонтан — ФОНТА́Н, а, ч. 1. Струмінь води, який б’є вгору або витікає під тиском, а також спеціальний прилад, що забезпечує викидання води, і споруда, що його обрамляє. Словник української мови в 11 томах
  3. фонтан — ФОНТА́Н (струмінь води, що б'є під тиском; споруда для викидання струменя води), ВОДОГРА́Й поет., ВОДОТРИ́СК рідше, ФОНТА́НА діал., заст. Біля занедбаного, без води, фонтана дітвора голубів годує (О. Гончар); Кругом сади. Словник синонімів української мови
  4. фонтан — ФОНТА́Н, а, ч. 1. Струмінь води, який б'є вгору або витікає під тиском, а також спеціальний прилад, що забезпечує викидання води, і споруда, що його обрамляє; водограй. Словник української мови у 20 томах
  5. фонтан — -а, ч. 1》 Струмінь води, який б'є вгору або витікає під тиском, а також спеціальний прилад, що забезпечує викидання води, і споруда, що його обрамляє. || чого, який. Про масу чого-небудь, що з силою піднімається вгору. Бити фонтаном. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. Фонтан — Фонта́н іменник чоловічого роду місцевість Орфографічний словник української мови
  7. фонтан — див. ВОДОГРАЙ; (слів) П. злива, п! ФІЛІППІКА; (вогню) див. ЯЗИКИ. Словник синонімів Караванського
  8. фонтан — Водограй Словник чужослів Павло Штепа
  9. фонтан — би́ти ключе́м (джерело́м, фонта́ном і т. ін). 1. Виявлятися на всю силу, великою мірою. Дійсно був красень (опришок). Сила тремтючим потоком переливалася в жилах, била ключем (Г. Хоткевич); Музична стихія .. Фразеологічний словник української мови