фонтан

ФОНТА́Н, а, ч.

1. Струмінь води, який б'є вгору або витікає під тиском, а також спеціальний прилад, що забезпечує викидання води, і споруда, що його обрамляє; водограй.

З слобід і хуторів нагнали народу тисячами; рівняли дороги, підгачували греблі, у парку прочищали підземні труби задля фонтанів і каскадів і розчищали доріжки (О. Стороженко);

Серед двору бризкали фонтани (І. Нечуй-Левицький);

Стародавній фонтан постраждав мало, але він з тої ночі засох, наче виплакав сльози над чужим горем. Сухі роти тритонів умирали од спраги (М. Коцюбинський);

Посередині бив фонтан, і вода збігала в маленький басейн (М. Трублаїні);

* У порівн. А вітерець – ніякі гальма його не стримують! – війне, всього охолодить мене і утіка туди, де пальма, немов застиглий той фонтан, коло шосе від спеки чахне (П. Тичина);

// чого, який. Про масу чого-небудь, що з силою піднімається вгору.

Із мохів бризнув у небо фонтан золотого пилу, мов із порхавки, що, дозрівши, викидає вгору мільйони спор (В. Гжицький);

Здіймаються вгору чорні фонтани збитої снарядами землі (Я. Качура);

Хвиля била об саму скелю, високо здіймаючи фонтани білих бризок (І. Багмут);

* У порівн. Реклами не тільки над дахами будинків, вони в'ються і звисають по стінах, вони різнобарвними світловими фонтанами спалахують у вітринах крамниць (Л. Дмитерко).

2. Струмінь нафти, газу, води і т. ін., що викидається на поверхню землі із свердловини здебільшого під природним тиском пластів.

Увесь горизонт у вогнистих спалахах газових фонтанів, які з шаленою силою б'ють з глибини, гублячи у вогні свою дику правічну силу (І. Цюпа);

На Кос-Чагилі нафти б'ють фонтани, Блищать піски алданські золоті (П. Дорошко).

3. Споруда з пристроєм для подавання води під тиском; водорозбірна колонка.

Перед їх очима за вівтарями Братської церкви, серед монастиря, був колодязь з фонтаном (І. Нечуй-Левицький);

Вони [хлопчики і дівчатка] все бігли з кухлями до фонтанів, із галасом, писком, звоном [дзвоном] посуди (М. Коцюбинський).

4. перен., розм. Нестримний потік або вияв чого-небудь (слів, красномовства тощо).

Максим припинив фонтан красномовства Зубківського (Н. Рибак);

– Пробачте, – поквапився він, боячись, що знову поллється фонтан гостевих слів. – Не знаю, з ким маю честь (А. Хижняк);

Кров відливає їй від обличчя, але зараз же щоки знову буряковіють, і вона вибухає цілим фонтаном чорної люті (В. Собко).