хата

(укр.)

Житлова споруда із сінями і господарськими приміщеннями в Україні, Бєларусі та південних районах Росії. Вони будувалися дерев'яними, глинобитними або плетеними, обмазувалися глиною зовні і всередині, білилися, покривалися чотирисхилими й двосхилими дахами.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хата — В хаті, як у дзеркалі. Взірцевий порядок в хаті, що є ознакою працьовистости господині. В хаті, як у пеклі. Сварка та прокльони. Де хата неметена, там дівчина неплетена. По нехарности в хаті осуджують і лінивство та нехарність дівчини. Приповідки або українсько-народня філософія
  2. хата — [хата] -тие, д. і м. -т'і, мн. хатие/хати, хат дв'і хатие Орфоепічний словник української мови
  3. хата — ха́та 1. дім (ср) ◊ іва́нова ха́та → івановий ◊ трима́тися ха́ти любити проводити вільний час удома (м, ср, ст): Ромко зовсім не тримається хати, все десь вештається; якісь колєґи, колєжанки, збори, вицєчки. Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. хата — -и, ж. 1》 Сільський одноповерховий житловий будинок. || Домівка, господа. || Тимчасове пристановище для кого-небудь. 2》 Внутрішнє житлове приміщення такого будинку. || Кімната. Мала хата — хатина (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. хата — ХА́ТА, и, ж. 1. Сільський одноповерховий житловий будинок. Без хазяїна двір плаче, а без хазяйки хата (Укр.. присл.., 1963, 261); Жваво, з юнацькою енергією заходився Семен ставити хату (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  6. хата — И, ж. Житло. На рахунок хати з хавчиком, то мені не тре дивитись на карту — я знаю і так:—))) (Інтернет). Я хату зняв на Барщогівці — можна хоч тиждень не вилазить (Л. Подерев'янський). Словник сучасного українського сленгу
  7. хата — зн. халупа, халабуда, хижа; (з глини) мазанка, ліплянка, (з хмизу) хворостянка; а. сакля; (велика) ПОБ. кімната, ІД. світлиця; П. домівка, господа, пристановище, притулок; фр. дім, квартира, житло; хатина, хатинка, хатка. Словник синонімів Караванського
  8. хата — ЖИТЛО́ (приміщення, призначене для життя людей), ОСЕ́ЛЯ, ПОМЕ́ШКАННЯ, ДІМ, ДОМІ́ВКА, ХА́ТА, ПОРІ́Г (перев. з означ.), ГОСПО́ДА, ЛІ́ГВИЩЕ розм., ДО́МА розм., МЕ́ШКАННЯ діал., ЖИТВО́ діал., СЕЛИ́ТЬБА заст.; ХАТИ́НА (перев. невелике, убоге); НОРА́ зневажл. Словник синонімів української мови
  9. хата — ха́та іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  10. хата — (-и) ж.; крим. 1. Злодійське кубло. БСРЖ, 644; СЖЗ, 108; ЯБМ, 2, 487. 2. жрм. Дім, квартира. Хата в нього шикарна, в центрі. З усіма вигодами! (А. Кокотюха, Тупик для втікача). БСРЖ, 644; СЖЗ, 108; ЯБМ, 2, 486. Словник жарґонної лексики української мови
  11. хата — Крім загальновідомого "сільський будинок, приміщення та мешканці його тощо", вживається також у значенні "кімната". Дашкович примостився на скриньці, згорнув руки й довго дивився на дам, котрі бігали по хатах, підіймали дещо з підлоги, говорили... Літературне слововживання
  12. хата — ХА́ТА, и, ж. 1. Сільська житлова будівля звичайно одноповерхова. Без хазяїна двір плаче, а без хазяйки хата (прислів'я); Жваво, з юнацькою енергією заходився Семен ставити хату (М. Словник української мови у 20 томах
  13. хата — див. дім Словник синонімів Вусика
  14. хата — аж ха́та трясе́ться. З великою силою, дуже сильно. — Віват! — гуде окрик, аж хата трясеться (І. Франко); Наколять (наймички) трісок на завтра, гупаючи поліном об долівку так, що аж хата трясеться (Г. Хоткевич). вино́сити / ви́нести сміття́ з ха́ти перев. Фразеологічний словник української мови
  15. хата — Ха́та, ха́ти, ха́ті, в ха́ті; хати́, хат і хаті́в, -та́м. Три (дві) ха́ти або три (дві) ха́ті. Три кра́йні ха́ти Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  16. хата — Хата, -ти ж. Домъ, изба, хижина. Моя хата з краю, я нічого не знаю. Васильк. у. Чи се тая удівонька, що на розі хата? Чуб. різана хата. Хата, сложенная изъ бревенъ, перерѣзанныхъ по длинѣ надвое. Шух. І. 89. хата без штані́в. Не имѣющая сѣней. Вас. 195. Словник української мови Грінченка