хата

аж ха́та трясе́ться. З великою силою, дуже сильно. — Віват! — гуде окрик, аж хата трясеться (І. Франко); Наколять (наймички) трісок на завтра, гупаючи поліном об долівку так, що аж хата трясеться (Г. Хоткевич).

вино́сити / ви́нести сміття́ з ха́ти перев. із запереч. Розголошувати таємницю або розповідати про те, що стосується лише вузького кола людей чи сім’ї. Вона й справді сама нікого не обмовляла, не виносила з хати сміття, але була не від того, щоб послухати всячину десь біля магазину (І. Муратов); — Є інший спосіб обробки негідного суб’єкта — домашній. Щоб не виносити сміття з хати. — Ремінець? — психоневролог запитливо вигнула брови дугами (І. Волошин); — Виступи повинні бути культурними. Щоб артіль не осоромити, начальство не підвести і сміття з хати не винести (Є. Кравченко).

держа́тися (трима́тися) ха́ти. Сидіти вдома, нікуди не ходити; займатися домашніми справами. Нимидора наймичка. Коли найнялася (на роботу), то нехай держиться хати (І. Нечуй-Левицький); (Химка:) Іван хати не держиться: будень прийде — зранку і до пізнього вечора на роботі; а в неділю чи в свято — з трактиру не витягнеш (Панас Мирний).

Іва́нова ха́та, заст., ірон. В’язниця. А най-но (хай тільки) би той чоловік обернувся та хоть (хоч) раз ударив будовничого (будівничого) в потилицю? Сейчас (зараз) би його і на поліцію, і в суд, і в Іванову хату (І. Франко).

іти́ (ходи́ти) / піти́ з торба́ми (з то́рбою). Жебрати, просити милостиню. Бодай пани панували, бодай пани жили, Бодай вони межи люди з торбами ходили (Україна сміється); — Не дав вдовиці утопиться, Не дам же й з торбою ходить,— Сказав Максим (Т. Шевченко); Все доконечно треба знати і наперед з кождим (кожним) крейцаром обчислитися, коли тато не хочуть піти з торбами (І. Франко). з то́рбою піти́ по хата́х. Текля .. сама залишилася з дитиною на руках, і коли б не такі сусіди, як родина Крикливця, то давно б уже з торбою пішла по хатах (І. Муратов).

на всю ха́ту. 1. Дуже голосно. Всі говорили, галасували на всю хату, не знали, де сісти, де стати (І. Нечуй-Левицький); Петрик розплакався на всю хату (М. Стельмах). на ці́лу ха́ту. Максим кричав на цілу хату (М. Коцюбинський). 2. Дуже сильно. Світла немає; червоне зарево полум’я гоготить у пузатій порепаній грубі, світить на всю хату (Панас Мирний); Лампочка без скла чаділа на всю хату (М. Коцюбинський).

не вихо́дити з ха́ти. Постійно бути вдома, не бувати серед людей. Давненько ми вже Марусю не бачили, то за горем своїм, то за сваркою тією межи старими, та й Маруся наче ховалася: з хати, сливе, не виходила (Марко Вовчок); Десь, певно, вітер пройняв мене, і я схопив бронхіт, два дні не виходжу вже з хати (М. Коцюбинський).

не могти́ (й) ха́ти перейти́. Бути дуже слабим, хворим, немічним. Годі, я не можу й хати перейти (Олександр Олесь).

носи́ти сміття́ під чужу́ ха́ту. Піддавати розголосові непорозуміння, суперечки в родині, в колективі і т. ін. Не носи сміття під чужу хату (Укр.. присл..).

підвести́ / підво́дити під дурно́го ха́ту кого. Ввести кого-небудь в оману діями чи словами; ошукати когось. Поліцаї бігцем рушили в напрямі до райцентру. Дідові очі молодо сміялись. Другого дня поліція повернулась у село.., всі знали, що то дід Макар підвів їх під дурного хату (Ю. Збанацький).

під дурно́го ха́ту. Невідомо куди (про адресу). — Писати листа під дурного хату не хочеться (З газети); — Куди посилати? Під дурного хату? (Сл. В. Ужченка).

по́вна ха́та кого, чого. Велика кількість, дуже багато. Добра була повна хата, а тепер одна пустка зосталася!.. (Панас Мирний); — Що ж ви нічого не робите слабій? — Замфір махнув рукою. — Де там нічого… Ворожок та шептух була повна хата... (М. Коцюбинський); — Гостей було — повна хата (Григорій Тютюнник).

по́вну ха́ту, зі сл. наговори́ти, накрича́ти і под. Дуже багато. (Андрій:) Незабаром он мати з дачі повернеться, то зразу наговорить повну хату (З. Мороз); Приведе (мати) в школу, роздіне (роздягне), нагріє, піде учителю нагомонить повну хату (С. Васильченко); Тільки що сів за писання, прибіг Кравченко й накричав мені повну хату (М. Коцюбинський).

твоя́ ха́та мої́й ха́ті трою́рідний по́гріб, жарт. Дуже далека рідня або зовсім не родич. — Аякже, родич! Твоя хата моїй хаті троюрідний погріб,— відповів Остап (З журналу).

ха́та скра́ю. 1. чия. Хто-небудь через власну байдужість не бажає втручатися у щось, бути причетним до чогось; кого-небудь щось не стосується. Знає (Безбородько) про петицію, підписував її, а тут удає навіть, що нічого не знає і його хата скраю (М. Лазорський); — Я в такі справи не втручаюся, — відповів отець Кузьма Коломійцеві, — як собі знає громада, а моя хата скраю (О. Кониський). 2. Небажання втручатися у щось. — Ваші — їхні. Розшифрувати оце кляте — “ваше — їхнє”. Оцю мою хату скраю (О. Довженко).

ха́ти (мі́сця) не переле́жить (не переси́дить). Уживається на знак згоди на чиє-небудь перебування у когось або десь. — Що там думати,— м’яко втрутилася Меланія.— Коли вже до мене приїхали, то хай у мене зупиняються. Хати не перележать! (О. Гончар).

хоч з ха́ти тіка́й. Немає сили витримувати, терпіти що-небудь. (Христя:) Батько об поли руками б’ються та бідкаються, мати плачуть, а дітвора дрібна як підніме реви та галас! І-і, лихо, хоч з хати тікай (М. Кропивницький); — Така в мене нечисть завелася на горищі, спати не дає, жити заважає, змучила мене, запаморочила, хоч із хати тікай (Григорій Тютюнник). хоч тіка́й на край сві́ту. — Ох! Доленько моя! А мій?! Як оце вип’є, то й не приведи Господи… хоч тікай на край світу (М. Коцюбинський).

хоч святи́х вино́сь (із ха́ти). Неможливо витерпіти, витримати щось. Скрізь клопіт, халепа, сто лих! Так в мідні клекотить гарячій, Так в кабаці кричить піддячий, Як кажуть, хоть (хоч) винось святих (І. Котляревський); Коли до дядька Володимира хто звертався з позичкою, він спочатку ставав глухим, а далі або мовчав, або таке молов, що хоч святих винось із хати (М. Стельмах); — Якось гаман висунувся — впав на підлогу, і дід, прокинувшись, підняв такий лемент, що хоч святих із хати винось (А. Дімаров).

як у дурно́го на ха́ті, зневажл. Неохайний (про зачіску). Нещадно сварила вихователька за дівчачі як у дурного на хаті зачіски, за немиті руки, за нестрижені чуби у хлопців, за пом’ятий одяг (З журналу).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хата — ха́та іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. хата — Крім загальновідомого "сільський будинок, приміщення та мешканці його тощо", вживається також у значенні "кімната". Дашкович примостився на скриньці, згорнув руки й довго дивився на дам, котрі бігали по хатах, підіймали дещо з підлоги, говорили... Літературне слововживання
  3. хата — зн. халупа, халабуда, хижа; (з глини) мазанка, ліплянка, (з хмизу) хворостянка; а. сакля; (велика) ПОБ. кімната, ІД. світлиця; П. домівка, господа, пристановище, притулок; фр. дім, квартира, житло; хатина, хатинка, хатка. Словник синонімів Караванського
  4. хата — див. дім Словник синонімів Вусика
  5. хата — [хата] -тие, д. і м. -т'і, мн. хатие/хати, хат дв'і хатие Орфоепічний словник української мови
  6. хата — ХА́ТА, и, ж. 1. Сільська житлова будівля звичайно одноповерхова. Без хазяїна двір плаче, а без хазяйки хата (прислів'я); Жваво, з юнацькою енергією заходився Семен ставити хату (М. Словник української мови у 20 томах
  7. хата — ха́та 1. дім (ср) ◊ іва́нова ха́та → івановий ◊ трима́тися ха́ти любити проводити вільний час удома (м, ср, ст): Ромко зовсім не тримається хати, все десь вештається; якісь колєґи, колєжанки, збори, вицєчки. Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. хата — В хаті, як у дзеркалі. Взірцевий порядок в хаті, що є ознакою працьовистости господині. В хаті, як у пеклі. Сварка та прокльони. Де хата неметена, там дівчина неплетена. По нехарности в хаті осуджують і лінивство та нехарність дівчини. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. хата — И, ж. Житло. На рахунок хати з хавчиком, то мені не тре дивитись на карту — я знаю і так:—))) (Інтернет). Я хату зняв на Барщогівці — можна хоч тиждень не вилазить (Л. Подерев'янський). Словник сучасного українського сленгу
  10. хата — (-и) ж.; крим. 1. Злодійське кубло. БСРЖ, 644; СЖЗ, 108; ЯБМ, 2, 487. 2. жрм. Дім, квартира. Хата в нього шикарна, в центрі. З усіма вигодами! (А. Кокотюха, Тупик для втікача). БСРЖ, 644; СЖЗ, 108; ЯБМ, 2, 486. Словник жарґонної лексики української мови
  11. хата — -и, ж. 1》 Сільський одноповерховий житловий будинок. || Домівка, господа. || Тимчасове пристановище для кого-небудь. 2》 Внутрішнє житлове приміщення такого будинку. || Кімната. Мала хата — хатина (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  12. хата — ЖИТЛО́ (приміщення, призначене для життя людей), ОСЕ́ЛЯ, ПОМЕ́ШКАННЯ, ДІМ, ДОМІ́ВКА, ХА́ТА, ПОРІ́Г (перев. з означ.), ГОСПО́ДА, ЛІ́ГВИЩЕ розм., ДО́МА розм., МЕ́ШКАННЯ діал., ЖИТВО́ діал., СЕЛИ́ТЬБА заст.; ХАТИ́НА (перев. невелике, убоге); НОРА́ зневажл. Словник синонімів української мови
  13. хата — Ха́та, ха́ти, ха́ті, в ха́ті; хати́, хат і хаті́в, -та́м. Три (дві) ха́ти або три (дві) ха́ті. Три кра́йні ха́ти Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  14. хата — ХА́ТА, и, ж. 1. Сільський одноповерховий житловий будинок. Без хазяїна двір плаче, а без хазяйки хата (Укр.. присл.., 1963, 261); Жваво, з юнацькою енергією заходився Семен ставити хату (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  15. хата — (укр.) Житлова споруда із сінями і господарськими приміщеннями в Україні, Бєларусі та південних районах Росії. Вони будувалися дерев'яними, глинобитними або плетеними, обмазувалися глиною зовні і всередині, білилися, покривалися чотирисхилими й двосхилими дахами. Архітектура і монументальне мистецтво
  16. хата — Хата, -ти ж. Домъ, изба, хижина. Моя хата з краю, я нічого не знаю. Васильк. у. Чи се тая удівонька, що на розі хата? Чуб. різана хата. Хата, сложенная изъ бревенъ, перерѣзанныхъ по длинѣ надвое. Шух. І. 89. хата без штані́в. Не имѣющая сѣней. Вас. 195. Словник української мови Грінченка