1. Фразеологічний словник української мови

хатка

картко́ва́ ха́тка; картко́ви́й буди́ночок. Те, що не ґрунтується на чомусь реальному, не має під собою підстав. Сліпому видно, як валиться їхній (фашистів) картковий будиночок, а вони вдають з себе переможців (Д. Бедзик).

як (мов, ні́би і т. ін.) картко́ва́ ха́тка (картко́вий буди́ночок) зі сл. зруйнува́ти, звали́тися і под. Дуже легко й швидко. (Лариса:) А-а! Мішель! Все… пропало… звалилося… як карткова хатка… (І. Микитенко); Перед нею проходило її сите, безтурботне життя. Спогади пекли її безсилою злістю до тих, хто це життя знищив, зруйнував, ніби карткову хатку (І. Микитенко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хатка — ха́тка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири ха́тки Орфографічний словник української мови
  2. хатка — див. дім Словник синонімів Вусика
  3. хатка — [хатка] -ткие, д. і м. хац':і, мн. хатки, хаток дв'і хаткие Орфоепічний словник української мови
  4. хатка — ХА́ТКА, и, ж. Зменш.-пестл. до ха́та 1, 2. Із хмари тихо виступають Обрив високий, гай, байрак; Хатки біленькі виглядають, Мов діти в білих сорочках У піжмурки в яру гуляють (Т. Словник української мови у 20 томах
  5. хатка — -и, ж. Зменш.-пестл. до хата 1), 2). || Приміщення, споруда, предмет, які формою нагадують невелику хату. Боброва хатка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. хатка — Ха́тка, -тки, -тці; хатки́, хато́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. хатка — ХА́ТКА, и, ж. Зменш.-пестл. до ха́та 1, 2. Із хмари тихо виступають Обрив високий, гай, байрак; Хатки біленькі виглядають, Мов діти в білих сорочках У піжмурки в яру гуляють (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  8. хатка — Хатка, -ки ж. ум. отъ хата. Словник української мови Грінченка