хатка

ХА́ТКА, и, ж. Зменш.-пестл. до ха́та 1, 2.

Із хмари тихо виступають Обрив високий, гай, байрак; Хатки біленькі виглядають, Мов діти в білих сорочках У піжмурки в яру гуляють (Шевч., II, 1963, 41);

Село, зачароване зоряним небом, хороше синіє розкиданими хатками, біля яких пильно дивляться на схід потемнілі соняшники (Стельмах, II, 1962, 26);

Чіпка ввійшов у невеличку хатку, де сидів секретар, обложений кругом ділами (Мирний, І, 1949, 253);

// Приміщення, споруда, предмет, які формою нагадують невелику хату.

— А наші хатки на колесах, правда, гарненькі? — киває Василинка на яскраві жовто-червоні та голубенькі вагончики, що, наче автобуси на стоянці, таборяться внизу (Гончар, Тронка, 1963, 191);

Покинули свої хатки-шпаківниці чорно-рябенькі шпаки. Величезними табунами літають вони над ланами, луками (Коп., Як вони.., 1961, 13);

З сусідськими Сашком і Омельком він робить хатки з піску (Багмут, Опов., 1959, 11).

♦ Картко́ва́ ха́тка див. картко́ви́й;

Ха́тка з карт, рідко — те саме, що Картко́ва́ ха́тка ( див. картко́ви́й).

По голому сірому виступі скелі ліпились татарські халупки, ..одна на одній, як хатки з карт (Коцюб., І, 1955, 392);

Ха́тка на куря́чій ні́жці (ла́пці) див. ку́рячий.