хатній

ХА́ТНІЙ, я, є.

1. Прикм. до ха́та 1, 2.

Хатні голі стіни — полупані, мороз повиступав на їх [них] сизим інеєм (Мирний, IV, 1955, 286);

Весняне повітря потоками лине У хатнє віконце (Крим., Вибр., 1965, 72);

Він підходить до хатнього піддашшя, перед порогом тупає ногами, обтрушує з чобіт сніг (Д. Бедзик, Украдені гори, 1969, 163);

В тісній землянці, устаткованій всілякими хатніми речами (тут було навіть люстро), було тепло й привабливо (Досв., Вибр., 1959, 180);

Шухляди його стола виповнені були паперами з синіми рядками й наситили хатнє повітря специфічним запахом (Коцюб., І, 1955, 406);

// Який веде до житлових кімнат, внутрішній.

Сінешні двері були одчинені, з хатніх у сіни пробивалася тоненька, як павутинка, смужечка світла (Перв., Дикий мед, 1963, 372);

// Стос. до ведення домашнього господарства.

[Килина:] Оце вже якось я в полі обробилася, то треба роботі хатній дати лад (Л. Укр., III, 1952, 234);

// Вигот. в домашніх умовах.

Штани кортові, чорні, як дьоготь, він вибрав собі, фабричні, це вам не яке-небудь хатнє полотно (Горд., Діти.., 1937, 172);

// Який одягають, носять у хаті, вдома; домашній.

Батько пройшов до себе, скинув сюртук, надяг хатній піджак, тоді сів до піаніно (Смолич, II, 1958, 17);

Гетьман був у простому хатньому одязі — у світло-синьому каптані, оксамитових штанях і жовтих чоботях (Панч, Гомон. Україна, 1954, 402);

// Який любить проводити час удома, постійно перебуває в хаті.

[Степан:] Не здивуйте! Вона у нас хатня, промеж людьми негусто бува, все більш під материним крилом, то навряд чи зугарна до ладу й відповісти (Кроп., II, 1958, 56).

Ха́тній скарб див. скарб.

♦ Ха́тня мо́рква див. мо́рква.

2. Який живе, росте в хаті, пристосувався до домашніх умов (про тварин, рослини); домашній.

А Чубчик, сивий голубок, Живе на голуб’ятні. Хоч він до хати дуже звик, Але він птах не хатній. Він любить простір голубий, Повітря й чисте небо, І десь у клітці під замком Його тримать не треба (Мур., Піонер. слово, 1951, 105);

Миша хатня разом із щуром сірим є основним шкідником в зерносховищах (Звірі.. Карпат.., 1952, 53);

Давньогрецькі митці богиню мудрості та військової справи Афіну (у римлян — Мінерва) часто зображували з «мудрим» птахом совою, яку називають ще хатнім сичем (Знання.., 6, 1971, 32);

// рідко. Який вирощують удома.

— А де це ваші люди, що не видно їх у селі? — запитав я дядька, який почав курити цигарку з хатнього тютюну (Досв., Вибр., 1959, 39).

3. Який обслуговує чию-небудь сім’ю, допомагає вести домашнє господарство.

Поблизу будинку стояли два флігелі. В одному жив управитель з родиною, а в другім — хатня прислуга: кухар, покоївки (Головко, А. Гармаш, 1971, 378).

Ха́тня господи́ня див. господи́ня;

Ха́тня робітни́ця див. робітни́ця.

4. Стос. до хати (у 3 знач.).

Нащо вони зробили свідком хатнього болота ту чисту душу?.. (Коцюб., І, 1955, 408);

Прославимо того, хто серед дітей та унуків Стріне у хатнім теплі старість повільну свою (Зеров, Вибр., 1966, 286);

// у знач. ім. ха́тні, ніх, мн. Члени сім’ї, мешканці хати.

На столі шипів самовар, довкола сиділо кілька чоловік — хатні й, очевидно, гості (М. Ол., Туди, де бій, 1971, 195);

За кілька днів до Жовтневих свят Петро поїхав до Дунаєвець купувати хатнім обнову (Бабляк, Жванчик, 1967, 159);

// перен. Приватний, особистий, родинний (про справи, інтереси, погляди і т. ін.).

[Лісовик:] Не гідна ти дочкою ліса [лісу] зватись! бо в тебе дух не вільний лісовий, а хатній рабський! (Л. Укр., III, 1952, 250);

— Воїн менше за інших заполонений вузькими хатніми інтересами. Він постійно, вдень і вночі, живе, так би мовити, ідейним, громадським життям (Гончар, III, 1959, 283);

// у знач. ім. ха́тнє, нього, с., перен. Приватне, особисте, родинне.

Маленькій людині Можна б жити в маленькім садочку.. І думати тільки про хатнє (Мисик, Верховіття, 1963, 5).

♦ Розголо́шувати ха́тні спра́ви див. розголо́шувати.