хатній

ХА́ТНІЙ, я, є.

1. Прикм. до ха́та 1, 2.

Хатні голі стіни – полупані, мороз повиступав на їх [них] сизим інеєм (Панас Мирний);

Весняне повітря потоками лине У хатнє віконце (А. Кримський);

Він підходить до хатнього піддашшя, перед порогом тупає ногами, обтрушує з чобіт сніг (Д. Бедзик);

В тісній землянці, устаткованій всілякими хатніми речами (тут було навіть люстро), було тепло й привабливо (Олесь Досвітній);

Шухляди його стола виповнені були паперами з синіми рядками й наситили хатнє повітря специфічним запахом (М. Коцюбинський);

// Який веде до житлових кімнат, внутрішній.

Сінешні двері були одчинені, з хатніх у сіни пробивалася тоненька, як павутинка, смужечка світла (Л. Первомайський);

// Стос. до ведення домашнього господарства.

– Я сама більше од усього люблю .. тихе, домашнє життя, люблю мир та спокій, та хатнє господарство (І. Нечуй-Левицький);

[Килина:] Оце вже якось я в полі обробилася, то треба роботі хатній дати лад (Леся Українка);

// Вигот.у домашніх умовах.

Штани кортові, чорні, як дьоготь, він вибрав собі, фабричні, це вам не яке-небудь хатнє полотно (К. Гордієнко);

// Який одягають, носять у хаті, вдома; домашній.

Батько пройшов до себе, скинув сюртук, надяг хатній піджак, тоді сів до піаніно (Ю. Смолич);

Гетьман був у простому хатньому одязі – у світло-синьому каптані, оксамитових штанях і жовтих чоботях (П. Панч);

// Який любить проводити час удома, постійно перебуває в хаті.

[Степан:] Не здивуйте! Вона у нас хатня, промеж людьми негусто бува, все більш під материним крилом, то навряд чи зугарна до ладу й відповісти (М. Кропивницький).

2. Який живе, росте в хаті, пристосувався до домашніх умов (про тварин, рослини); домашній.

А Чубчик, сивий голубок, Живе на голуб'ятні. Хоч він до хати дуже звик, Але він птах не хатній. Він любить простір голубий, Повітря й чисте небо, І десь у клітці під замком Його тримать не треба (І. Муратов);

Миша хатня разом із щуром сірим є основним шкідником в зерносховищах (з наук. літ.);

Давньогрецькі митці богиню мудрості та військової справи Афіну (у римлян – Мінерва) часто зображували з “мудрим” птахом совою, яку називають ще хатнім сичем (з наук.-попул. літ.);

// рідко. Який вирощують удома.

– А де це ваші люди, що не видно їх у селі? – запитав я дядька, який почав курити цигарку з хатнього тютюну (Олесь Досвітній).

3. Який обслуговує чию-небудь сім'ю, допомагає вести домашнє господарство.

Поблизу будинку стояли два флігелі. В одному жив управитель з родиною, а в другім – хатня прислуга: кухар, покоївки (А. Головко).

4. Стос. до хати (у 3 знач.).

Нащо вони зробили свідком хатнього болота ту чисту душу?.. (М. Коцюбинський);

Прославимо того, хто серед дітей та унуків Стріне у хатнім теплі старість повільну свою (М. Зеров);

// у знач. ім. ха́тні, ніх, мн. Члени сім'ї, мешканці хати.

На столі шипів самовар, довкола сиділо кілька чоловік – хатні й, очевидно, гості (М. Олійник);

За кілька днів до Жовтневих свят Петро поїхав до Дунаєвець купувати хатнім обнову (В. Бабляк);

// перен. Приватний, особистий, родинний (про справи, інтереси, погляди і т. ін.).

[Лісовик:] Не гідна ти дочкою ліса [лісу] зватись! бо в тебе дух не вільний лісовий, а хатній рабський! (Леся Українка);

– Воїн менше за інших заполонений вузькими хатніми інтересами. Він постійно, вдень і вночі, живе, так би мовити, ідейним, громадським життям (О. Гончар);

// у знач. ім. ха́тнє, нього, с., перен. Приватне, особисте, родинне.

Маленькій людині Можна б жити в маленькім садочку .. І думати тільки про хатнє (В. Мисик).