1. Українська літературна мова на Буковині

вільно

Ві́льно, предик. присл. Можна, дозволено, не заборонено (у поєдн. з інфінітивом). На вість о випадку має начальник контрольного обшару скарбового дібрати собі асесора (начальника громади або жандарма) і сейчас на місци випадку провірити обставини і пересьвідчити ся, чи на підставі приписів службових вільно було ужити оружя чи ні (Б., 1895, 18, 4);

● Кождому вільно — кожний має право. Кождому вільно свою рухому річ пустити на ліцитацию, бо нераз таким чином можна єїліпше збути, аніж на торзі (См.-Стоцький, Громада, 21); Не лише самим членам, але кождому вільно складати свої гроші до каси на процент (См.-Стоцький, Порадник, 37-38); Первісного змісту не вільно перемазувати так, щоб єго опісля не мож було прочитати, і стирати не вільно ніколи (Канюк, 1906, 35); В теперішній хвилі не вільно нам зражуватись ніякою дрібницею, не вільно входити в ніякі дрібонькі згляди, а всім треба однодушно і з запалом взятись до роботи, щоб виборче діло довести до гарного кінця! (Б., 1907, 44, 1); Дивна річ, що зрілим і повнолітним громадянам не вільно без повідомленя і дозволу власти та без поліцийної асистенциї говорити о своїх справах, так що навіть посол після довершеного вибору не сьміє без тих формальностий явити ся перед своїми виборцями (Б., 1907, 90, 2); Навіть і тут вільно задемонструвати ad oculos, що церква на Буковині не православна, а волоска, що слово Боже не має ублагородняти серця віруючих, але замаркувати стан посіданя румуньского народу в церкві! (Б., 1909, 81, 1)

// пол. wolno — можна, nie wolno — не можна.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вільно — пр., свобідно, безборонно, легко і всі мож. пох. від ВІЛЬНИЙ; (кому) можна, дозволено; (триматися) як <�у себе> вдома. Словник синонімів Караванського
  2. вільно — [в’іл'но] присл. Орфоепічний словник української мови
  3. вільно — 1》 Присл. до вільний 1), 5-7), 9), 10), 17). 2》 присл. Без почуття гніту, тривоги (про душевний стан). 3》 присл. Легко, без зусиль (фізичних або розумових). 4》 присудк. сл. Про наявність у когось часу, не зайнятого працею. 5》 присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вільно — ВІ́ЛЬНО. 1. Присл. до ві́льний 1, 5–7, 9, 10, 17. Його думки, що зродились у серці, а зростали в голові, пливли вільно, як прозора течія в зелених берегах, і клались рядками на папері (М. Словник української мови у 20 томах
  5. Вільно — Ві́льно іменник середнього роду кол. назва м. Вільнюс — до 1939 р. Орфографічний словник української мови
  6. вільно — вільно (вольно) можна, дозволено (ст): Тобі не вільно до нас приходити, ти погано діла́єш на нашого Сяся! Щоб більше ноги твоєї тут не було (Авторка); Вправді дівчатам не вільно було лизати макогона, бо “будуть мати лисих мужів”... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. вільно — Що вільно попові, то не вільно Іванові. Попові більше дозволяється і прощається, ніж простій людині. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. вільно — див. легко Словник синонімів Вусика
  9. вільно — ЛЕ́ГКО (без фізичного або розумового напруження), ВІ́ЛЬНО, ЛЕ́ГІТНО. Дорогу не легко здолати: Там ворог, Застави, завали (Л. Нагнибіда); Надя змалку вільно розмовляла по-німецькому і по-французькому (Ю. Смолич). Словник синонімів української мови
  10. вільно — Ві́льно, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. вільно — ВІ́ЛЬНО. 1. Присл. до ві́льний 1, 5-7, 9, 10, 17. Краю мій, моя ти батьківщино. На твоїх просторах все цвіте, Я не знаю іншої країни. Це людина вільно так росте (Сто пісень.. Словник української мови в 11 томах
  12. вільно — Вільно нар. 1) Свободно, вольно. І все, що лазить по долівці, і все, що вгору вільно лине. К. Псал. 327. 2) Можно. Дома я, каже, дома! Усе мені вільно. МВ. (О. 1862. ІІІ. 39). Що вільно панові, то не вільно Іванові. Ном. № 1005. Словник української мови Грінченка