вільно

ВІ́ЛЬНО.

1. Присл. до ві́льний 1, 5-7, 9, 10, 17.

Краю мій, моя ти батьківщино. На твоїх просторах все цвіте, Я не знаю іншої країни. Це людина вільно так росте (Сто пісень.., 1946, 25);

Його думки, що зродились у серці, а зростали в голові, пливли вільно, як прозора течія в зелених берегах, і клались рядками на папері (Коцюб., І, 1955, 116);

Вона й досі почувала себе героєм дня і трималась занадто вільно й задиркувато (Донч., І, 1956, 64);

Пішли трактори, вільніше стало на подвір’ї (Гончар, І, 1954, 519);

Голубів на Горі ніхто не чіпав, не їв, вони.. вільно виводились, зграями літали над зеленою Горою (Скл., Святослав, 1959, 69).

2. присл. Без почуття гніту, тривоги (про душевний стан).

Дайте-бо, дайте зітхнути Вільно, щасливо — хоть раз, Серцем від мук оддихнути (Граб., І, 1959,53);

Одлягло від серця тривожне почуття, вільніше зітхнули дружинники (Шиян, Гроза.., 1956, 36).

3. присл. Легко, без зусиль (фізичних або розумових).

Високий випростався, вільно закинув товстий шкіряний чемодан у люк над коридором (Крот., Вибр., 1959, 14);

Латинський шрифт тепер уже вільно читали навіть бійці з нижчою освітою (Гончар, I, 1954, 226).

4. присудк. сл. Про наявність у когось часу, не зайнятого працею.

Я рада, що мені трошки вільніше, — вибігла до Прокопа, — стою, розмовляю з ним коло рундука (Вовчок, І, 1955, 133);

— Ну, прощай же, — каже, — Варко! Якщо завтра тобі вільно буде, то я й завтра прийду (Мирний, I, 1954, 81).

5. присудк. сл. Дозволено, не заборонено.

Що вільно панові, то не вільно Іванові (Номис, 1864, № 1005);

Було їм вільно розмовляти Про всякії свої діла, І думати, і мізкувати — Яка душа, де, як жила (Котл., І, 1952, 143);

— Хіба йому не вільно інколи погуляти? (Вовчок, VI, 1956, 316).

6. у знач.виг., військ., спорт. Уживається як команда перестати стояти струнко або перейти зі стройового на вільний крок.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вільно — Ві́льно, предик. присл. Можна, дозволено, не заборонено (у поєдн. з інфінітивом)... Українська літературна мова на Буковині
  2. вільно — пр., свобідно, безборонно, легко і всі мож. пох. від ВІЛЬНИЙ; (кому) можна, дозволено; (триматися) як <�у себе> вдома. Словник синонімів Караванського
  3. вільно — [в’іл'но] присл. Орфоепічний словник української мови
  4. вільно — 1》 Присл. до вільний 1), 5-7), 9), 10), 17). 2》 присл. Без почуття гніту, тривоги (про душевний стан). 3》 присл. Легко, без зусиль (фізичних або розумових). 4》 присудк. сл. Про наявність у когось часу, не зайнятого працею. 5》 присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. вільно — ВІ́ЛЬНО. 1. Присл. до ві́льний 1, 5–7, 9, 10, 17. Його думки, що зродились у серці, а зростали в голові, пливли вільно, як прозора течія в зелених берегах, і клались рядками на папері (М. Словник української мови у 20 томах
  6. Вільно — Ві́льно іменник середнього роду кол. назва м. Вільнюс — до 1939 р. Орфографічний словник української мови
  7. вільно — вільно (вольно) можна, дозволено (ст): Тобі не вільно до нас приходити, ти погано діла́єш на нашого Сяся! Щоб більше ноги твоєї тут не було (Авторка); Вправді дівчатам не вільно було лизати макогона, бо “будуть мати лисих мужів”... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. вільно — Що вільно попові, то не вільно Іванові. Попові більше дозволяється і прощається, ніж простій людині. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. вільно — див. легко Словник синонімів Вусика
  10. вільно — ЛЕ́ГКО (без фізичного або розумового напруження), ВІ́ЛЬНО, ЛЕ́ГІТНО. Дорогу не легко здолати: Там ворог, Застави, завали (Л. Нагнибіда); Надя змалку вільно розмовляла по-німецькому і по-французькому (Ю. Смолич). Словник синонімів української мови
  11. вільно — Ві́льно, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. вільно — Вільно нар. 1) Свободно, вольно. І все, що лазить по долівці, і все, що вгору вільно лине. К. Псал. 327. 2) Можно. Дома я, каже, дома! Усе мені вільно. МВ. (О. 1862. ІІІ. 39). Що вільно панові, то не вільно Іванові. Ном. № 1005. Словник української мови Грінченка