вільно

пр., свобідно, безборонно, легко і всі мож. пох. від ВІЛЬНИЙ; (кому) можна, дозволено; (триматися) як <�у себе> вдома.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вільно — ЛЕ́ГКО (без фізичного або розумового напруження), ВІ́ЛЬНО, ЛЕ́ГІТНО. Дорогу не легко здолати: Там ворог, Застави, завали (Л. Нагнибіда); Надя змалку вільно розмовляла по-німецькому і по-французькому (Ю. Смолич). Словник синонімів української мови
  2. вільно — [в’іл'но] присл. Орфоепічний словник української мови
  3. вільно — Вільно нар. 1) Свободно, вольно. І все, що лазить по долівці, і все, що вгору вільно лине. К. Псал. 327. 2) Можно. Дома я, каже, дома! Усе мені вільно. МВ. (О. 1862. ІІІ. 39). Що вільно панові, то не вільно Іванові. Ном. № 1005. Словник української мови Грінченка
  4. вільно — див. легко Словник синонімів Вусика
  5. вільно — вільно (вольно) можна, дозволено (ст): Тобі не вільно до нас приходити, ти погано діла́єш на нашого Сяся! Щоб більше ноги твоєї тут не було (Авторка); Вправді дівчатам не вільно було лизати макогона, бо “будуть мати лисих мужів”... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. вільно — 1》 Присл. до вільний 1), 5-7), 9), 10), 17). 2》 присл. Без почуття гніту, тривоги (про душевний стан). 3》 присл. Легко, без зусиль (фізичних або розумових). 4》 присудк. сл. Про наявність у когось часу, не зайнятого працею. 5》 присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. вільно — Ві́льно, предик. присл. Можна, дозволено, не заборонено (у поєдн. з інфінітивом)... Українська літературна мова на Буковині
  8. Вільно — Ві́льно іменник середнього роду кол. назва м. Вільнюс — до 1939 р. Орфографічний словник української мови
  9. вільно — Що вільно попові, то не вільно Іванові. Попові більше дозволяється і прощається, ніж простій людині. Приповідки або українсько-народня філософія
  10. вільно — ВІ́ЛЬНО. 1. Присл. до ві́льний 1, 5–7, 9, 10, 17. Його думки, що зродились у серці, а зростали в голові, пливли вільно, як прозора течія в зелених берегах, і клались рядками на папері (М. Словник української мови у 20 томах
  11. вільно — ВІ́ЛЬНО. 1. Присл. до ві́льний 1, 5-7, 9, 10, 17. Краю мій, моя ти батьківщино. На твоїх просторах все цвіте, Я не знаю іншої країни. Це людина вільно так росте (Сто пісень.. Словник української мови в 11 томах
  12. вільно — Ві́льно, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)