вільний

ВІ́ЛЬНИЙ, а, е.

1. Ніким не гноблений, не поневолюваний; незалежний, самостійний.

Він [Теокріт] казав "нема рабів божих", — єсть і повинні бути люди, вільні "тілом і духом" (Л. Укр., III, 1952, 728);

Радянський Союз — це велика сім’я вільних і рівноправних народів (Рильський, III, 1956, 15);

Гордо встає Україна, вільна від краю до краю (Дмит., Вітчизна, 1948, 16).

Ві́льне мі́сто — за середньовіччя— місто, що звільнилося від влади феодала й користувалося правами самостійної держави.

2. Який перебуває на волі, позбувшись пут, ув’язнення і т. ін.

Лис скрутився, А мужик розтяв лиш шнур. Чувшись вільним, лис за курку Та й махнув, куди видать (Фр., XIII, 1954, 269);

// Який звільнився від певних обов’язків.

Ось він мчиться додому — вільний, скінчивши гімназію (Мирний, I, 1954, 344);

Уже він все зробив і знову стояв вільний (Гончар, III, 1959, 28).

3. іст. Який позбувся кріпосної залежності, відпущений на волю; розкріпачений.

З кріпаків середньовіччя вийшло вільне населення перших міст (Комун, маніф., 1947, 15);

// Який не був у рабській, кріпосній і т. ін. залежності.

Розказує було мені [матуся], прядучи, казки, як наші батьки вільними козаками по Дніпрі жили (Вовчок, І, 1955, 263);

// у знач. ім. ві́льний, ного, ч., протилежне раб, кріпак.

Вільний і раб, патрицій і плебей, поміщик і кріпак, майстер і підмайстер, коротко кажучи, — гнобитель і гноблений перебували у вічному антагонізмі один до одного (Комун, маніф., 1947, 14);

// у знач. ім. ві́льна, ної, ж. Документ, який свідчить про розкріпачення певної особи.

— Знаєш, Мар’є, що? Дає тобі пан вільну та двісті карбованців… Мирися! (Мирний, III, 1954, 168).

Ві́льний коза́к — про людину, яка вважає себе ні від кого не залежною.

Григорій майже з презирством дивиться на кожну дівчину. Він уважає себе вільним козаком (Стельмах, Хліб.., 1959, 73).

4. Який не терпить обмежень, не піддається їм; свободолюбний.

Вільний дух народу ще тлів під попелом неволі (Коцюб., І, 1955, 334);

Спека, що понад морем — як жандарма сон, — вона ж бо душить кожну вільну думку (Тич., II, 1947, 45).

5. Який нічим не обмежується, якому ніхто, ніщо не заважає.

Нам з Катрею було життя вільне, бо батьку ніколи було нас стерегти (Вовчок, І, 1955, 186);

Тепер ми були одні, без сторонніх свідків, вільні й мали змогу спокійно обміркувати дальший план діяльності (Досв., Вибр., 1959, 97);

// Якому ніщо не стоїть на перешкоді, якого ніщо не стримує.

Лице обсмалив гарячий вільний вітровій (Смолич, І, 1958, 44);

Те серце бентежне і чисте, як вільна гірська течія (Бичко, Вогнище, 1959, 20);

// Який здійснюється легко, без труднощів.

Вільне дихання.

Ві́льне паді́ння, фіз. — падіння тіла під дією сили ваги в безповітряному просторі.

Падіння тіл у безповітряному просторі називається вільним падінням (Курс фізики, І, 1957, 57).

6. з інфін. Який має право або можливість діяти, чинити зі своєї волі, за власним бажанням.

— Хіба ж я не вільна на своєму добрі посіяти якого схочу зілля? (Барв., Опов.., 1902, 226);

— Моя жінка вільна розпоряджувати своїм часом, як хоче (Л. Укр., III, 1952, 592);

// Який здійснюється з власної волі; непримусовий.

Ми хочемо вільного з’єднання і тому ми зобов’язані визнати свободу відокремлення.. (Ленін, 26, 1951, 146);

Нудьга за своїми хлопцями-поточанами, за вільною працею гризла мене щодня (Вас., IV, 1960, 34).

7. Не обмежений певними законами, постановами; безперешкодний.

— Мій розум швидко втомлюють розмови і про вільну конкуренцію, і про економічну еволюцію (Стельмах, Хліб.., 1959, 22);

Вільний продаж; Вільна торгівля.

Ві́льний уда́р — не зумовлений певними обмеженнями кидок футбольного м’яча.

На полі відбувались вирішальні футбольні події.., били штрафні і вільні удари, забивали голи (Собко, Біле полум’я, 1952, 91).

8. заст. Недержавний, приватний.

Початок XX ст. широко культивує нові форми театрального життя — так звані вільні, міські театри (Укр. клас. опера, 1957, 41);

Вільний університет.

Ві́льна профе́сія — фах людини, переважно розумової праці (письменника, художника й т. ін.), що живе з гонорару.

— Ти хто? — запитали угорця.. — Я артист, — відповів він. — Людина вільної професії. Живописець! (Гончар, І, 1954, 206).

9. Невимушений, неофіційний.

З шанобливого і одночасно вільного, навіть злегка жартівливого тону листа Сковороди до ректора Іова Базилевича видно, що вони були у добрих стосунках (Рад. літ-во, 18, 1955, 58);

// Який виходить із рамок пристойності; грубий, фамільярний.

Край синього неба зашарівся, як сором’язлива дівчина від вільного парубочого слова (Мирний, III, 1954, 341).

10. Такий, де немає тісноти; широкий, просторий, безкраїй.

Вільний степ передо мною. Повний чистої краси, Зеленіє пеленою (Граб., І, 1959, 187);

Грає кров у нас куманська, Кличе вільний нас простір (Фр., XIII, 1954, 355);

// Який не зв’язує рухів; невузький, нетісний, просторий (про одяг, взуття).

Одягнений він у вільне касторове пальто (Руд., Остання шабля, 1959, 166);

В цей час цар гуляв у вільному одязі в дворі (Україна.., І, 1960, 10).

11. Ніким, нічим не зайнятий, не заповнений.

Не було звісток, чи є вільна квартира в Буркуті (Л. Укр., V, 1956, 358);

Спитав місця вільного, показали йому повз стіну (Тесл., З книги життя, 1918, 225);

Здалеку побачила [Тася] зелений вогник вільного таксі (Дмит., Розлука, 1957, 117);

// Ніким не заміщений, вакантний (про посаду).

Сталих посад у нас в комісії дуже мало і сподіватись на якусь вільну — дуже трудно (Коцюб., III, 1956,121);

// Яким у даний момент ніхто не користується.

Вільний телефон;

// Не заповнений, не зайнятий певною працею.

Зимою більше вільного часу, ніж літом (Мирний, І, 1954, 76);

У вільні від уроків години та вечори у нас було тепер багато діла (Моє життя в мист., 1955, 18);

Скоро посівна, вільних рук не буде (Руд., Остання шабля, 1959, 368).

12. від чого. Який не містить у собі чогось небажаного, непотрібного; позбавлений чого-небудь.

— Мені припоручено, — додав він, — обдивитися лоєштські виноградники, щоб запевнитися, чи вільні вони від філоксери (Коцюб., І, 1955, 198);

Образи Довженка немовби висічені з суцільної гранітної брили, — настільки вони вагомі змістом, вільні від всього легкого, поверхового, неістотного (Мал., Думки.., 1959, 46).

13. Не затиснутий, не закріплений у чомусь, не прикріплений до чого-небудь.

Хустина.. опинилась в руках у Йона.. Скрикнула з несподіванки дівчина і вхопила миттю вільний кінець хустини (Коцюб., І, 1955, 234);

Вільний кінець мотузка.

14. спец. Який не відповідає певним нормам, правилам, стандартам.

Розрізняють два окремих типи наголосів: наголос зв’язаний і вільний (Сл. лінгв. терм., 1957, 165);

Вільні розміри деталей;

// У якому не дотримується певний порядок, вимога.

І попереду і позаду рухаються люди, вже, здається, й не п’ятірками, а вільними довгими шеренгами (Хижняк, Тамара, 1959, 257);

Вільне поводження Толстого з французьким текстом пояснюється не тим, що письменник користався правом автора, а його розумінням суті перекладу (Кундзич, Діези.., 1956, 36).

Ві́льний вірш, літ. — вірш без рим, рядки якого мають різну довжину; верлібр.

Те, що Рильський прихильник класичних метрів, не виключає, однак, і його вправності в галузі вільного вірша (верлібру) (Криж., М. Рильський, 1960, 186);

Ві́льні впра́ви (ру́хи) — гімнастичні вправи без використання приладів.

Боротьба велась за першість з окремих видів гімнастики — з вільних рухів, стрибків (В ім’я Вітч., 1954, 31).

15. спец. Який не передає свого руху іншим частинам механізму; пустий.

Причиною неповного виключення зчеплення може бути також занадто великий вільний хід педалі (Автомоб., 1957, 142).

16. хім. Який є в природі або може видобуватися в чистому вигляді, без інших речовин.

Вільний вуглець трапляється у вигляді двох простих речовин — алмазу й графіту (Заг. хімія, 1955, 381);

// Який не перебуває в хімічному з’єднанні з чим-небудь.

Повітря необхідне рослинам і тваринам через те, що в ньому є вільний кисень і вуглекислий газ (Хімія, 7, 1956, 41).

17. спец. Який здійснюється за природних умов; протилежне штучний.

На грядки селекційного розсадника потрібно сіяти.. насіння вільного запилення, зібране з кращих дерев (Юним мічур.., 1955, 98);

Вільне запліднення.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вільний — (який не в неволі) свобідний, уроч. вольний, поет.: розкований, розкутий. Словник синонімів Полюги
  2. вільний — Свобідний, незалежний, самостійний, розкутий, незв'язаний, незакутий; (раб) звільнений, розкріпачений, вільновідпущений; (дух) свободолюбний, волелюбний; (вітер) нестримний, вольний; (вибір) непримусовий, (продаж) безперешкодний... Словник синонімів Караванського
  3. вільний — [в’іл'нией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  4. вільний — -а, -е. 1》 Ніким не гноблений, не поневолюваний; незалежний, самостійний. Вільне місто — за середньовіччя – місто, що звільнилося від влади феодала й користувалося правами самостійної держави. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. вільний — ВІ́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Ніким не гноблений, не поневолюваний; незалежний, самостійний. Він [Теокрит] казав, що “нема рабів Божих”, – єсть і повинні бути люди, вільні “тілом і духом” (Леся Українка); Гордо встає Україна, вільна від краю до краю (Л. Словник української мови у 20 томах
  6. Вільний — Ві́льний іменник чоловічого роду, істота населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
  7. вільний — вільний: ◊ ма́ти вільну ру́ку → рука Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. вільний — I вільненький, вільнесенький, вшьновщпущений, вільнолюбний, вільнонароджений, вольний (поет.), незалежний, розкріпачений, самостійний, свободолюбний Фразеологічні синоніми: вільна птаха (пташка); вільне місто (в сердньовіччя); вільний козак II див. безперешкодний Словник синонімів Вусика
  9. вільний — ві́льна (за́йва) хвили́на. Не заповнений роботою відрізок часу, перев. короткий. Ще пізніше, коли випала вільна хвилина, Ганна бродила за березовим гайком та лугом навколо крутого озерця (В. Фразеологічний словник української мови
  10. вільний — ВАКА́НТНИЙ (про посаду — ніким не зайнятий), ВІ́ЛЬНИЙ, ВАКАНЦЬО́ВИЙ заст. Заготуйте проект на заміщення вакантних місць (О. Сизоненко); На тронному засіданні Посольська Ізба зажадала, щоб негайно розподілили вільні посади (З. Тулуб). ВІДПУСКНА́ іст. Словник синонімів української мови
  11. вільний — Ві́льний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. вільний — Вільний, -а, -е Свободный, вольный. Прийди, прийди, божевільний, тепер мені вечір вільний. Грин. ІІІ. 652. світ вільний, — не вільний (кому). Свободенъ, несвободенъ (кто). А чи її вбито, чи голову знято, а чи її світ не вільний ні в буддень, ні в свято. Словник української мови Грінченка