голос

Голо́с. Право голосу, право обстоювати свої права.

● Допустити до голосу - дати право висловитися. До голосу мусять бути допущені всі люди, що стоять на національній точці погляду — від скрайних правих до скрайних лівих (Б., 1907, 60, 1)

// пол. dopuścić do głozu — дати висловитися.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. голос — го́лос іменник чоловічого роду * Але: два, три, чотири го́лоси Орфографічний словник української мови
  2. голос — (низький жін.) альт, (низький чол.) бас, (високий чол.) тенор, фальцет; (грому) звучання, звуки; (пісні) мелодія, мотив, наспів, цер. глас; (серця) поклик, веління; (народу) думка, опінія; У ФР. авторитет, вага <н. мати великий голос>; голосок, голосочок, голосище. Словник синонімів Караванського
  3. голос — див. глас Словник церковно-обрядової термінології
  4. голос — [голос] -са, м. (на) -с'і, мн. -си, -лоус'іў Орфоепічний словник української мови
  5. голос — -у, ч. 1》 Сукупність різних стосовно висоти, сили і тембру звуків, що їх видає людина (або тварина, яка дихає легенями) за допомогою голосового апарата. 2》 перен. Звуки, що утворюються деякими неживими предметами або характерні для них. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. голос — (іт. voce) — 1. Звуки, які утворюються голосовим апаратом людини і забезпечують спілкування людей та передачу думок звуковим шляхом. Залежно від характеру роботи механізмів голосоутворення та використання, людський... Словник-довідник музичних термінів
  7. голос — ГО́ЛОС, у, ч. 1. Сукупність різних щодо висоти, сили й тембру звуків, які видає за допомогою голосового апарату людина, а також тварина, що дихає легенями. Наострю [нагострю] слух твій, щоб, як окликнуся, Ти чув мій голос, наче грім із хмар (І. Словник української мови у 20 томах
  8. голос — голос: ◊ забира́ти голос висловлювати свою думку (ст): Але ніхто з тих, що забирали голос у дискусії, не сказав, чи існує вже така організація і як вона називається (Яцура) ◊ не при го́лосі 1. мати зірвані голосові зв'язки (ср, ст) 2. ірон. не мати настрою, гумору (Франко) (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  9. голос — Ангелський голос, а чортова натура. Дуже ввічливо говорить, але лукавий, злобний. Без голосу -— не співець, а без грошей — не купець. Коли хто береться до діла, якого не знає і не годен зробити. Голос народа, голос Божий. Приповідки або українсько-народня філософія
  10. ГОЛОС — • "ГОЛОС" - щоденна політ. і літ. газета. Виходила 1863 — 84 в Петербурзі. Видавець А. Краєвський. У 60-і pp. газета мала переважно ліберальне спрямування, з 70-х посилилась її опозиційність до уряду. Одна з найпопулярніших газет Росії. В "Г. Українська літературна енциклопедія
  11. голос — Голосина, голосисько, голосище, голосок, голосочок Фразеологічні синоніми: голос волаючого в пустелі; голос народу; не свій голос; свинячий голос (пізно); срібний голос; чужий голос Словник синонімів Вусика
  12. голос — I у музиці: 1. в поліфонічному творі — одна з мелодичних ліній, які співпрацюють між собою (напр., 5-голоса фуга); 2. записана партія одного інструмента або однієї групи інструментів, які виступають в оркестрі; 3. в оргЗні — т. зв. Універсальний словник-енциклопедія
  13. голос — в оди́н го́лос. 1. Одночасно, разом. — Дарма, мамо, ми додому хочемо вже,— кажуть в один голос сини (Марко Вовчок); З-поза сусіднього горбка вигулькнуло .. два шестирічних шибеники й дзвінко в один голос: — Здрастуйте, діду! (О. Фразеологічний словник української мови
  14. голос — ГО́ЛОС (звуки, які видає людина, деякі тварини), ГЛАС заст., поет.; ГОЛОСИ́НА розм., ГОЛОСИ́ЩЕ розм. (сильний або грубий). Заніміли, поникли, погасли ліси, І людські, і пташині мовчать голоси (М. Рильський); Аж ось чую тихий глас матушки моєї (Я. Словник синонімів української мови
  15. голос — Го́лос, -лосу; голоси́, -сі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  16. голос — ГО́ЛОС, у, ч. 1. Сукупність різних щодо висоти, сили і тембру звуків, які видає людина (або тварина, що дихає легенями) за допомогою голосового апарата. Наострю слух твій, щоб, як окликнуся, Ти чув мій голос, наче грім у хмар (Фр. Словник української мови в 11 томах
  17. голос — Голос, -су м. 1) Голосъ. Козацьким голосом гукає. ЗОЮР. І. 217. Почула Леся Кирила Тура голос. К. ЧР. 136. на такий голос. Такимъ голосомъ. Питає його на такий саме голос, як у дочки. Чуб. II. 201. У голос. Громко. Ой прийшли до Дунаю та у голос гукнули. Словник української мови Грінченка