1. Українська літературна мова на Буковині

голосити

Голоси́ти. Оголошувати, повідомляти, оприлюднювати. Тиміньский знав про рублі давно, бо й сам для себе їх дістав, а проте віднекував ся їх і доси, та й голосив світови, що рублі — то видумки і денунцияциї Українців (Б., 1895, 5, 3); Він [Г. Сковорода] голосить свою науку все і всюди, де лиш міг, і по дорогах, і по майданах-толоках, і по ярмарках, і по пасіках (Кміц., 1908, 62)

// пол. głosić — оголошувати, повідомляти, провіщати.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. голосити — Розповідати, оповіщувати, проповідувати [V] — ширити вістки; сповіщати, повідомляти [X] Словник з творів Івана Франка
  2. голосити — (плакати, приповідаючи) заводити за ким, побиватися за ким, р. по кому, причитати над ким. Словник синонімів Полюги
  3. голосити — голоси́ти 1 дієслово недоконаного виду кричати голоси́ти 2 дієслово недоконаного виду поширювати чутку тощо діал. Орфографічний словник української мови
  4. голосити — Ридма ридати, плакати, сил. голосом голосити; (над ким) заводити, (за ким) тужити, оплакувати кого; (гучно) КРИЧАТИ, вигукувати; (правду) проголошувати, проклямувати, ширити, поширювати. Словник синонімів Караванського
  5. голосити — I -ошу, -осиш, недок. 1》 Голосно плакати. 2》 за ким, над ким, по кому і без додатка, заст. Голосно причитати (під час виконання похоронного або весільного обрядів); тужити. 3》 Кричати, вигукувати що-небудь. Ґвалтом голосити. II -ошу, -осиш, недок., перех., діал. Поширювати, обнародувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. голосити — ГОЛОСИ́ТИ¹, ошу́, о́сиш, недок. 1. Голосно плакати. Голодна дітвора голосить (О. Стороженко); Бідна Балашиха голосила; Балаш і собі плакав (І. Нечуй-Левицький); * Образно. На Дніпро позирав [козак], .. Сині хвилі голосили (Т. Шевченко). Словник української мови у 20 томах
  7. голосити — див. кричати; плакати Словник синонімів Вусика
  8. голосити — ГОЛОСИ́ТИ над ким-чим, по кому-чому і без додатка (голосно плакати на похороні, весіллі тощо), ЗАВО́ДИТИ за ким-чим, ТУЖИ́ТИ за ким-чим, рідше по кому-чому, ПОБИВА́ТИСЯ над ким-чим; ПРИМОВЛЯ́ТИ до кого, ПРИКА́ЗУВАТИ до кого, ПРИЧИТА́ТИ над ким, розм. Словник синонімів української мови
  9. голосити — Голоси́ти, -лошу́, -ло́сиш, -ло́сять за ким Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. голосити — ГОЛОСИ́ТИ¹, ошу́, о́сиш, недок. 1. Голосно плакати. Голодна дітвора голосить (Стор., І, 1957, 31); Бідна Балашиха голосила; Балаш і собі плакав (Н.-Лев., II, 1956, 340); *Образно. На Дніпро позирав [козак], ..Сині хвилі голосили (Шевч., І, 1951, 381). Словник української мови в 11 томах
  11. голосити — Голосити, -шу, -сиш гл. 1) Голосить, рыдать, вопить. Голосить неначе по мертвому. Ном. Біга Катря боса лісом, біга та голосить. Шевч. 87. голосом голосити. Громко плакать. Ой там по над яром козак сіно косить, а дівчина у долині голосом голосить. Мет. 17. Словник української мови Грінченка