1. Словник синонімів української мови

голос

ГО́ЛОС (звуки, які видає людина, деякі тварини), ГЛАС заст., поет.; ГОЛОСИ́НА розм., ГОЛОСИ́ЩЕ розм. (сильний або грубий). Заніміли, поникли, погасли ліси, І людські, і пташині мовчать голоси (М. Рильський); Аж ось чую тихий глас матушки моєї (Я. Баш); Такої голосини давно не чули стіни театру (Ю. Смолич); Голосище у тебе наче труба ієрихонська (Ф. Бурлака).

ДУ́МКА (продукт мислення; те, що сповнює чиюсь свідомість), ДУ́МА, МИСЛЬ, ГА́ДКА, МІРКУВА́ННЯ, ІДЕ́Я, ПО́МИСЕЛ (ПО́МИСЛ) книжн., ДУ́МОНЬКА фольк.; ОЦІ́НКА, СУ́ДЖЕННЯ, ВРА́ЖЕННЯ, ПО́ГЛЯД, РОЗУМІ́ННЯ, ПОНЯ́ТТЯ, ПЕРЕКОНА́ННЯ, ТВЕ́РДЖЕННЯ, ГО́ЛОС зі сл. внутрішній, ОПІ́НІЯ зах., ЗДА́ННЯ зах. (уявлення про якість, характер, значення тощо когось, чогось). Ми разом з словами набираємося і розуму, набуваємо чужих думок, навчаємося самі думати і ті думки викладати словами (Панас Мирний); Сумні Василеві оповідання навели на мою душу смуток та невеселі думи (І. Нечуй-Левицький); Не згадаю гадки, Не змишлю я мислі (С. Руданський); Поділився (Федір Іванович) з ним своїми міркуваннями про сьогоднішні, на вечір призначені, дуже важливі збори (А. Головко); Була, треба сказати, в Річинського одна ідея, яка могла б обернутися в золотий потік, коли б він мав діло з розумними людьми (Ірина Вільде); Де все воно поділося? І вільний дух, й помисли про рідний край, і мужність, з якою кожен ішов на смерть (Вас. Шевчук); Все змінилося, дівчино, Над осінь смутну, Все гадає враз з тобою Думоньку одну (Олена Пчілка); Він сам не згірший за тебе психолог, тільки в нього свій підхід, своя шкала оцінок, що випливає з його досить-таки послідовного мислення (О. Гончар); Христолобенко у своїх судженнях такий непослідовний, що весь час суперечить собі (Є. Гуцало); Безліч вражень і думок висловила Ярослава того ж вечора в листі до батька (Л. Дмитерко); — Чи ви й досі дотримуєтесь поглядів свого батька? — Його погляди — якраз по мені (М. Стельмах); Сі ніжні істоти мстиві. Вони мстяться над людьми за їх лихі почування, негарні розуміння (Ганна Барвінок); В її понятті концерт — це тільки вокальні номери (Ірина Вільде); Взаємини між близькими людьми повинні бути простими — це було його переконання (О. Копиленко); Твердження, ніби суцільна письменність стоїть на заваді народній творчості, прийняти не можна (М. Рильський); — От поясніть мені, товариші, — сказав один з командирів, прислухаючись до внутрішнього свого голосу (О. Довженко); Не знала я тоді, що учителька в малому місті мусить числитися ще з чимось більшим, що тут є товариші праці, опінія мешканців (Уляна Кравченко); Почалася в їх тоді мова про братів, і всякі здання, помисли й надії усякі певні уявилися... (Марко Вовчок).

МЕЛО́ДІЯ (милозвучна послідовність звуків, яка створює певну музичну єдність), МОТИ́В, НА́СПІВ, ВИ́СПІВ розм., ГО́ЛОС заст. З вікон уже полилась задьориста мелодія польки (Ю. Шовкопляс); Веселий мотив вальса розлився по просторій світлиці (І. Нечуй-Левицький); Не спалося мені.. Може, тому, що десь тужив сумний наспів (А. Головко); Нур'ялі звик до цієї краси і задумливо гріб веслами, мугикаючи протяжний виспів (З. Тулуб); Це справді невеличкі романси, тілько до них недостає голосу (Панас Мирний).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. голос — го́лос іменник чоловічого роду * Але: два, три, чотири го́лоси Орфографічний словник української мови
  2. голос — Голо́с. Право голосу, право обстоювати свої права. ● Допустити до голосу - дати право висловитися. До голосу мусять бути допущені всі люди, що стоять на національній точці погляду — від скрайних правих до скрайних лівих (Б., 1907, 60, 1) // пол. dopuścić do głozu — дати висловитися. Українська літературна мова на Буковині
  3. голос — (низький жін.) альт, (низький чол.) бас, (високий чол.) тенор, фальцет; (грому) звучання, звуки; (пісні) мелодія, мотив, наспів, цер. глас; (серця) поклик, веління; (народу) думка, опінія; У ФР. авторитет, вага <н. мати великий голос>; голосок, голосочок, голосище. Словник синонімів Караванського
  4. голос — див. глас Словник церковно-обрядової термінології
  5. голос — [голос] -са, м. (на) -с'і, мн. -си, -лоус'іў Орфоепічний словник української мови
  6. голос — -у, ч. 1》 Сукупність різних стосовно висоти, сили і тембру звуків, що їх видає людина (або тварина, яка дихає легенями) за допомогою голосового апарата. 2》 перен. Звуки, що утворюються деякими неживими предметами або характерні для них. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. голос — (іт. voce) — 1. Звуки, які утворюються голосовим апаратом людини і забезпечують спілкування людей та передачу думок звуковим шляхом. Залежно від характеру роботи механізмів голосоутворення та використання, людський... Словник-довідник музичних термінів
  8. голос — ГО́ЛОС, у, ч. 1. Сукупність різних щодо висоти, сили й тембру звуків, які видає за допомогою голосового апарату людина, а також тварина, що дихає легенями. Наострю [нагострю] слух твій, щоб, як окликнуся, Ти чув мій голос, наче грім із хмар (І. Словник української мови у 20 томах
  9. голос — голос: ◊ забира́ти голос висловлювати свою думку (ст): Але ніхто з тих, що забирали голос у дискусії, не сказав, чи існує вже така організація і як вона називається (Яцура) ◊ не при го́лосі 1. мати зірвані голосові зв'язки (ср, ст) 2. ірон. не мати настрою, гумору (Франко) (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  10. голос — Ангелський голос, а чортова натура. Дуже ввічливо говорить, але лукавий, злобний. Без голосу -— не співець, а без грошей — не купець. Коли хто береться до діла, якого не знає і не годен зробити. Голос народа, голос Божий. Приповідки або українсько-народня філософія
  11. ГОЛОС — • "ГОЛОС" - щоденна політ. і літ. газета. Виходила 1863 — 84 в Петербурзі. Видавець А. Краєвський. У 60-і pp. газета мала переважно ліберальне спрямування, з 70-х посилилась її опозиційність до уряду. Одна з найпопулярніших газет Росії. В "Г. Українська літературна енциклопедія
  12. голос — Голосина, голосисько, голосище, голосок, голосочок Фразеологічні синоніми: голос волаючого в пустелі; голос народу; не свій голос; свинячий голос (пізно); срібний голос; чужий голос Словник синонімів Вусика
  13. голос — I у музиці: 1. в поліфонічному творі — одна з мелодичних ліній, які співпрацюють між собою (напр., 5-голоса фуга); 2. записана партія одного інструмента або однієї групи інструментів, які виступають в оркестрі; 3. в оргЗні — т. зв. Універсальний словник-енциклопедія
  14. голос — в оди́н го́лос. 1. Одночасно, разом. — Дарма, мамо, ми додому хочемо вже,— кажуть в один голос сини (Марко Вовчок); З-поза сусіднього горбка вигулькнуло .. два шестирічних шибеники й дзвінко в один голос: — Здрастуйте, діду! (О. Фразеологічний словник української мови
  15. голос — Го́лос, -лосу; голоси́, -сі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  16. голос — ГО́ЛОС, у, ч. 1. Сукупність різних щодо висоти, сили і тембру звуків, які видає людина (або тварина, що дихає легенями) за допомогою голосового апарата. Наострю слух твій, щоб, як окликнуся, Ти чув мій голос, наче грім у хмар (Фр. Словник української мови в 11 томах
  17. голос — Голос, -су м. 1) Голосъ. Козацьким голосом гукає. ЗОЮР. І. 217. Почула Леся Кирила Тура голос. К. ЧР. 136. на такий голос. Такимъ голосомъ. Питає його на такий саме голос, як у дочки. Чуб. II. 201. У голос. Громко. Ой прийшли до Дунаю та у голос гукнули. Словник української мови Грінченка