1. Українська літературна мова на Буковині

двигнути

Двигну́ти, перен. Підійняти, піднести, підштовхнути, зрушити до розвитку. Ми сповнили свій обов’язок, працюючи тяжко уже шестий рік в щирім намірі двигнути наш рідний руский народ (Б., 1890, рекл.); Отаким способом могли б ми двигнути наш нарід з материяльної нужди (Б., 1895, 1, 3); Днесь доказує [‘Діло ”] в шумних статях, що лише народна просьвіта зможе двигнути наш темний нарід, а завтра мало важить поважні здобутки на поли руского шкільництва з послідних часів (Б., 1895, 8, 2); Кидають ся на всі боки, аби двигнути нарід з байдужности, осьвітити, навчити, показати дорогу, спосіб, але ті одиниці, не сполучені разом, як рибонька об лід, побивають ся марно, — успіх з їх щирої праці невеликий (Б., 1895, 19, 2)

// пол. dźwignąć — 1) піднести, 1 підійняти; 2) підняти, відновити.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. двигнути — двигну́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. двигнути — -ну, -неш і двинути, -ну, -неш, док., розм. 1》 неперех., чим. Однокр. до двигати 2). 2》 неперех. Те саме, що двигнутися. 3》 перех. і без додатка, перен., фам. Сильно вдарити, штовхнути. 4》 неперех. Рушити, вирушити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. двигнути — Це ударити Словник чужослів Павло Штепа
  4. двигнути — див. вдарити Словник синонімів Вусика
  5. двигнути — БА́ХНУТИ розм. (про постріл, вибух, грім і т. ін. — видати сильний низький уривчастий звук; про вогнепальну зброю і т. ін. — утворити такий звук), ГА́ХНУТИ розм., БАБА́ХНУТИ підсил. розм.; БУХНУТИ розм., ГУ́ПНУТИ розм., ГУ́ХНУТИ розм. Словник синонімів української мови
  6. двигнути — Дви́гну́ти, -ну́, -не́ш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. двигнути — ДВИГНУ́ТИ, ну́, не́ш і ДВИ́НУТИ, ну, неш, док., розм. 1. неперех., чим. Однокр. до дви́гати 2. Я чую і хочу крикнути, заборонити [бити], а не можу… Пальцем. навіть не двигну (Хотк., І, 1966, 69); Ганна невиразно двигнула плечима (Досв., Вибр., 1959, 232). Словник української мови в 11 томах
  8. двигнути — Двигати, -гаю, -гаєш, одн. в. двигнути, -гну, -гнеш гл. 1) Двигать. Не зміг двигнути ні рукою, ні погою. 2) Носить. Нащо тобі, пане брате, торбину двигати? Ліпше тобі, папе брате, людей розбивати. Гол. І. 165. --------------- Двигнути, -ся см. двигати, -ся. Словник української мови Грінченка