двигнути
Це ударити
Джерело:
Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- двигнути — двигну́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- двигнути — Двигну́ти, перен. Підійняти, піднести, підштовхнути, зрушити до розвитку. Ми сповнили свій обов’язок, працюючи тяжко уже шестий рік в щирім намірі двигнути наш рідний руский народ (Б., 1890, рекл. Українська літературна мова на Буковині
- двигнути — -ну, -неш і двинути, -ну, -неш, док., розм. 1》 неперех., чим. Однокр. до двигати 2). 2》 неперех. Те саме, що двигнутися. 3》 перех. і без додатка, перен., фам. Сильно вдарити, штовхнути. 4》 неперех. Рушити, вирушити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- двигнути — див. вдарити Словник синонімів Вусика
- двигнути — БА́ХНУТИ розм. (про постріл, вибух, грім і т. ін. — видати сильний низький уривчастий звук; про вогнепальну зброю і т. ін. — утворити такий звук), ГА́ХНУТИ розм., БАБА́ХНУТИ підсил. розм.; БУХНУТИ розм., ГУ́ПНУТИ розм., ГУ́ХНУТИ розм. Словник синонімів української мови
- двигнути — Дви́гну́ти, -ну́, -не́ш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- двигнути — ДВИГНУ́ТИ, ну́, не́ш і ДВИ́НУТИ, ну, неш, док., розм. 1. неперех., чим. Однокр. до дви́гати 2. Я чую і хочу крикнути, заборонити [бити], а не можу… Пальцем. навіть не двигну (Хотк., І, 1966, 69); Ганна невиразно двигнула плечима (Досв., Вибр., 1959, 232). Словник української мови в 11 томах
- двигнути — Двигати, -гаю, -гаєш, одн. в. двигнути, -гну, -гнеш гл. 1) Двигать. Не зміг двигнути ні рукою, ні погою. 2) Носить. Нащо тобі, пане брате, торбину двигати? Ліпше тобі, папе брате, людей розбивати. Гол. І. 165. --------------- Двигнути, -ся см. двигати, -ся. Словник української мови Грінченка