1. Словник української мови в 11 томах

двигнути

ДВИГНУ́ТИ, ну́, не́ш і ДВИ́НУТИ, ну, неш, док., розм.

1. неперех., чим. Однокр. до дви́гати 2.

Я чую і хочу крикнути, заборонити [бити], а не можу… Пальцем. навіть не двигну (Хотк., І, 1966, 69);

Ганна невиразно двигнула плечима (Досв., Вибр., 1959, 232).

2. неперех. Те саме, що двигну́тися.

Другі [люди] зареготали, і від їх реготу двигнула гора (Мирний, І, 1954, 259);

Двигнув мур (Мал., II, 1956, 362).

3. перех. і без додатка, перен., фам. Сильно вдарити, штовхнути.

Я як двину її [собаку] зо всього маху навідлі бичем (Сл. Гр.);

От ми поставили перед ними артилерію, та як двинули з гармат (Сл. Гр.).

4. неперех. Рушити, вирушити.

Іван-царевич і Булат-молодець рано встали і двинули в дальню дорогу (Укр.. казки, легенди.., 1957, 65);

— Чи не двинути йому просто самому в повіт? (Головко, II, 1957, 84).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. двигнути — двигну́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. двигнути — Двигну́ти, перен. Підійняти, піднести, підштовхнути, зрушити до розвитку. Ми сповнили свій обов’язок, працюючи тяжко уже шестий рік в щирім намірі двигнути наш рідний руский народ (Б., 1890, рекл. Українська літературна мова на Буковині
  3. двигнути — -ну, -неш і двинути, -ну, -неш, док., розм. 1》 неперех., чим. Однокр. до двигати 2). 2》 неперех. Те саме, що двигнутися. 3》 перех. і без додатка, перен., фам. Сильно вдарити, штовхнути. 4》 неперех. Рушити, вирушити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. двигнути — Це ударити Словник чужослів Павло Штепа
  5. двигнути — див. вдарити Словник синонімів Вусика
  6. двигнути — БА́ХНУТИ розм. (про постріл, вибух, грім і т. ін. — видати сильний низький уривчастий звук; про вогнепальну зброю і т. ін. — утворити такий звук), ГА́ХНУТИ розм., БАБА́ХНУТИ підсил. розм.; БУХНУТИ розм., ГУ́ПНУТИ розм., ГУ́ХНУТИ розм. Словник синонімів української мови
  7. двигнути — Дви́гну́ти, -ну́, -не́ш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. двигнути — Двигати, -гаю, -гаєш, одн. в. двигнути, -гну, -гнеш гл. 1) Двигать. Не зміг двигнути ні рукою, ні погою. 2) Носить. Нащо тобі, пане брате, торбину двигати? Ліпше тобі, папе брате, людей розбивати. Гол. І. 165. --------------- Двигнути, -ся см. двигати, -ся. Словник української мови Грінченка