1. Українська літературна мова на Буковині

дозорець

Дозо́рець. Доглядач. Плекане дерев овочевих піддержувано преміями для дозорців повітових доріг і иньших дорожників (Б., 1895, 16, 4)

// пол. dozorca — 1) сторож (дому), 2) наглядач, доглядач.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дозорець — дозо́рець іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  2. дозорець — [дозореиц'] -рц'а, ор. -рцеим, м. (на) -рцеив'і/-рц'у, мн. -рц'і, -рц'іў Орфоепічний словник української мови
  3. дозорець — рідко дозірець, -рця, ч. 1》 Той, хто перебуває в дозорі. 2》 заст. Наглядач. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. дозорець — див. вартовий; сторож Словник синонімів Вусика
  5. дозорець — НАГЛЯ́ДА́Ч (службовець, що здійснює нагляд, контроль за працівниками, робітниками, звичайно підневільними, рабами, в'язнями і т. ін.), ДОЗО́РЕЦЬ заст., ДОЗО́РЧИЙ заст.; ПРИГО́НИЧ заст., ПРИГІ́НЧИЙ заст. Словник синонімів української мови
  6. дозорець — Дозо́рець, -зо́рця, -рцеві; -зо́рці, -рців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. дозорець — ДОЗО́РЕЦЬ, рідко ДОЗІ́РЕЦЬ, рця, ч. 1. Той, хто перебуває в дозорі. Дозорець подерся на самий верх вітряка, що служив спостережним пунктом для різних ворогуючих між собою армій (Гончар, Таврія.. Словник української мови в 11 томах
  8. дозорець — Дозорець, -рця м. Наблюдатель, надсмотрщикъ, дядька. Словник української мови Грінченка